Надія Василівна Попова

XX ст.УкраїнаВійськоАвіація, Герої

Попова Надія Василівна (нар. 27.12.1921, м. Сталіно, тепер м. Донецьк, Україна) — льотчиця, Герой Радянського Союзу, учасниця Великої Вітчизняної війни, заступник командира ескадрильї 46-го Гвардійського жіночого полку нічних бомбардувальників 4-ої Повітряної армії 2-го Білоруського фронту, майор.

Народилась у робітничій сім’ї. У 1936 р., після закінчення середньої школи в м. Сталіно (тепер м. Донецьк, Україна), вступила в аероклуб, який закінчила у 1937 р.; була залишена в ньому для подальшого навчання на інструктора.

У 1939 р. приїхала в Москву з наміром стати військовим льотчиком. Тут познайомилась із легендарною льотчицею Героєм Радянського Союзу Осипенко П. Д., яка посприяла тому, щоб Надію Попову направили у Херсонську авіаційну школу Осоавіахіму. Дівчина успішно закінчила її — і в 1940 р., після завершення навчання в Донецькому військовому авіаційному училищі, таки одержала омріяний диплом льотчика-штурмана. Працюючи інструктором аероклубу, особисто підготувала дві групи льотчиків — по 15 чоловік у кожній.

З початком Великої Вітчизняної війни призначена інструктором Військового авіаційного училища. Н. В. Попова, евакуйована із цим навчальним закладом у місто Каттакурган Самаркандської обл. Узбекистану, готувала льотчиків-винищувачів для фронтової авіації, однак не припиняла спроб потрапити на фронт. Дізнавшись, що в Москві формується жіноча авіаційна частина, вона послала телеграму в ЦК ВЛКСМ. Її викликали у столицю і прийняли в «групу 122», яку формувала Герой Радянського Союзу легендарна льотчиця М. Раскова. З Москви дівчат, що пройшли відбір, направили в розташування Військової авіаційної школи пілотів (м. Енгельс Саратовської області, тепер РФ). Там М. Раскова остаточно сформувала три жіночі авіаполки: винищувальних, пікіруючих і нічних бомбардувальників. Надія Василівна Попова була зарахована у полк легкомоторних нічних бомбардувальників.

У травні 1942 р., після завершення підготовки за скороченою програмою, старшина Попова у складі 588-го бомбардувального нічного жіночого авіаційного полку вилетіла на фронт. Очолюваний командиром Н. Поповою підрозділ вилітав на нічні бомбометання у район Таганрога, Ростова-на-Дону, а також щоденно у розвідку. Була збита, горіла.

У період боїв на Північному Кавказі відважні льотчиці з підрозділу Попової вилітали на бойові завдання по декілька разів за ніч. Майстерно маневруючи, бомбили переправи на річках Терек і Сунжа. За зразкове виконання завдань командування 19-річна лейтенант Н. В. Попова була нагороджена першим орденом Червоного Прапора. У складі 46-го Гвардійського жіночого полку нічних бомбардувальників воювала в Україні, Криму, Білорусії, Польщі й на території гітлерівської Німеччини.

За роки Великої Вітчизняної війни льотчиця Н. В. Попова здійснила 852 результативні бойові вильоти. Після війни вийшла заміж за Героя Радянського Союзу льотчика-винищувача С. І. Харламова До 1952 р. – у Збройних Силах СРСР, звільнилась у запас у званні майора.

Живе в Москві.