Овксентій Корчак-Чепурківський

XX ст.УкраїнаМедицина

Корчак-Чепурківський Овксентій Васильович (28.02.1857, м. Костянтиноград, тепер Красноград Харківської обл. — 27.11.1947, м. Київ) — діяч земської медицини, санітарний лікар, гігієніст, епідеміолог.

Народився в родині парафіяльного дяка. Закінчив повітову школу, потім духовну семінарію. У 1877 р. вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету, який закінчив у 1883 р. Працював земським санітарним лікарем у Полтавській, Харківській губерніях, у Бессарабії. З 1899 р. працював санітарним лікарем у Києві. Від 1891 р. завідував губернським санітарним бюро Бессарабського земства, займався організацією боротьби з епідеміями тифу, дифтерії та холери. У 1898 р. здобув звання доктора медицини. Науково-практичну діяльність поєднував з педагогічною роботою. Від 1903 р. викладав на медичному факультеті Київського університету, читав лекції з епідеміології й медичної статистики. З 1903 по 1918 р. — приват-доцент кафедри гігієни Київського університету, в 1918—1923 рр. — завідувач кафедри загальної і соціальної гігієни Київського медичного інституту. В 1918 р. очолив медичний факультет Українського народного університету. Першим в Україні почав читати курс соціальної гігієни. У 1921 р. першим з медиків був обраний дійсним членом Всеукраїнської академії наук (з 1937 — АН УРСР, тепер Національна академія наук України).

О. В. Корчак-Чепурківський визначив періодичність епідемій дифтерії та їх антагонізм з епідеміями інших дитячих інфекцій. Розробив номенклатуру хвороб українською мовою (1924), а також таблицю смертності й тривалості життя населення України (1927). Займався дослідженнями з історії земської медицини, профілактики інфекційних хвороб, демографії та санітарної статистики.