Олександр Кушельов-Безбородько

XIX ст.ДержаваСенатор

Кушельов-Безбородько Олександр Григорович (04.09.1800, м. Санкт-Петербург — 06.04.1855, м. Москва) — граф, меценат, державний діяч, почесний член Петербурзької академії наук. Директор департаменту Державної скарбниці, Державний контролер Росії, член Державної ради.

Старший син першого графа Кушельова та його дружини Любові Іллівни, уродженої графині Безбородько. Після смерті графа Безбородька, який усе своє життя присвятив служінню батьківщині, Височайшим указом було наказано графу О. Г. Безбородьку називатися графом Кушельовим-Безбородьком, для того щоб знамените заслугами прізвище з кончиною останнього в роду не згасло.

У дитячі роки О. Г. Кушельов-Безбородько жив у маєтку своєї тітки княжни К. І. Лобанової-Ростовської. У 1813 р. його віддали до підготовчого пансіону при славнозвісному ліцеї в Царському Селі. Після закінчення курсу в ліцеї в 1816 р. граф склав іспит при Педагогічному інституті на право одержання чинів, а в червні того ж року, склавши екзамен у Московському університеті, здобув ступінь доктора етико-політичних наук. Затвердженого за цим ступенем у чині колезького асесора молодого графа на початку 1817 р. було призначено до відомства Колегії закордонних справ.

О. Г. Кушельов-Безбородько бував у Дерпті, Берліні, Ахені, потім прибув до Парижа, де перебував з кінця 1818 р. до кінця квітня 1819 р., відвідуючи камери, суди, лекції, навчальні заклади, купуючи книги тощо. Змінивши свої попередні наміри відвідати Англію, вирушив до Росії через Швейцарію, Італію й Австрію.

Графу О. Г. Кушельову-Безбородьку належить заслуга відкриття на кошти О. та І. Безбородьків у 1820 р. в Ніжині гімназії вищих наук, яку згодом було перетворено на ліцей, що за рівнем освіти не поступався університетам.

У 1820 р. графа жалувано в камергери, у 1826 р. він став членом головного управління училищ, у 1830 р. його обрано почесним членом Петербурзької академії наук. У 1834 р. його призначено управляючим Державним позиковим банком, у 1837 р. — директором департаменту Державної скарбниці, у 1844 р. — сенатором, у 1847 р. — почесним опікуном. З березня 1854 р. по квітень 1855 р. обіймав посаду Державного контролера Росії.

Мав двох синів та двох доньок.

Похований у Свято-Духівській церкві Олександро-Невської лаври.