Феодосій Федченко

XX ст.Україна, СРСРНаука і техніка

Федченко Феодосій Михайлович (16.04.1911, с. Боровиця на Київщині, тепер с-ще Чигиринського р-ну Черкаської обл., — 2002, м. Москва) — радянський і російський учений-фізик, механік, конструктор і винахідник.

Народився в сім’ї селянина. Закінчив семирічну сільську школу і сільськогосподарський технікум. Працював учителем початкових класів. У 1930 р. вступив на фізико-математичний факультет Криворізького педагогічного інституту, який закінчив у 1934 р. Молодий вчитель одержав направлення в с. Медведівка Київської обл., де він працював у сільській школі викладачем фізики й математики (1934—1940). Саме тут Федченко й розпочав свою винахідницьку діяльність: простий учитель самотужки конструював складні демонстраційні установки, щоб пояснити допитливим дітям основоположні закони природи. У 1941—1945 рр., під час Великої Вітчизняної війни, Федченко служив у танковій частині механіком точних приладів. Пройшов у складі 6-ої танкової армії Румунію, Угорщину, Чехословаччину, Китай, мав п’ять бойових урядових нагород.

З 1946 р., після демобілізації з лав Радянської армії, працював у Харківському державному інституті мір і вимірювальних приладів в електрофізичній лабораторії; в 1949 р. переведений на посаду інженера в лабораторію часу, де зацікавився однією з наукових тем — «Пошук можливості збільшення точності ходу годинника з вільним маятником типу „Шорт“». Талановитому винахіднику вдалося створити ізохронний маятник. Федченко сконструював трипружинний підвіс і розв’язав завдання, над яким довгий час працював відомий учений Гюйгенс: як зробити так, щоб у разі зміни амплітуди коливання маятника період його залишався незмінним. На цей винахід Федченко 18 березня 1955 р. одержав своє перше офіційно зареєстроване авторське свідоцтво.

Невдовзі, у 1957 р., він одержав авторське свідоцтво на винайдення електромеханічного годинника. Того ж року перспективного вченого перевели у Всесоюзний науково-дослідний інститут фізико-технічних і радіотехнічних вимірювань (ВНДІФТРВ), розташований у підмосковному селищі Менделєєво. Тут він продовжив роботу над удосконаленням маятникових зберігачів часу. І вже через два роки — у 1959 р. Федченко одержав авторське свідоцтво про реєстрацію нового типу маятникового астрономічного годинника. Так невдовзі побачили світ його наступні винаходи — спочатку годинник АЧФ-1, потім АЧФ-2, а згодом — у листопаді 1962 р. вперше в офіційних документах з’явилася назва його новітнього винаходу — АЧФ-3. У посвідченні про реєстрацію було відзначено цю роботу під назвою «Дослідження роздільного впливу на хід годинника АЧФ-3 ізохронувального підвісу та імпульсного механізму». Рішенням Ради ВНДІ метрології ім. Д. Менделєєва у листопаді 1966 р. винахіднику було присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук. Федченко створив не тільки досконалий маятниковий зберігач часу, а й покажчик часу — вторинний годинник нового типу із симетричним анкерним приводом, що засвідчено авторським свідоцтвом № 3583 від 15 травня 1970 р. Цей годинник відзначається підвищеною точністю й надійністю: забезпечує рівномірність спрацьовування електромагнітного механізму і, відповідно, пристрою переміщення секундної, хвилинної та годинної стрілок.

Годинники Ф. Федченка експонувалися на різноманітних всесоюзних і всесвітніх виставках. За заслуги в галузі розробки і створення нових конструкцій приладів часу його було нагороджено Золотою медаллю ВДНГ (1962, 1965), нагрудним знаком «За заслуги у галузі стандартизації» (1966, 1971), орденом «Знак Пошани» (1967) та Срібною медаллю ВДНГ (1976).

У Політехнічному музеї створено особистий фонд Ф. М. Федченка, де представлено предмети, документи, фотографії, а також друковані видання, що стосуються його винахідницької діяльності. Крім того, тут зберігаються й унікальні експонати: знаменитий годинник АЧФ-3, авторські зразки годинника АЧФ-1 та вторинного годинника власної конструкції, що їх у 1981 р. винахідник сам передав у дар музею.

Помер Ф. М. Федченко в Москві на 91-му році життя.

ПОСИЛАННЯ: Фокина Т. А. Феодосий Михайлович Федченко. Создатель самых точных в мире маятниковых часов // Проблемы культурного наследия в области инженерной деятельности. — Вып. 4. — М.: Политехнический музей, 2003. — С. 122.