Галшка Гулевичівна

XVII ст.УкраїнаПідприємництво і меценацтво

Гулевичівна Галшка (Єлизавета, Галина) Василівна (22.12.1575 — березень1642, м. Луцьк) — одна з засновниць Київського братства, монастиря і школи при ньому.

Походила зі старовинного українського шляхетського православного роду Гулевичів, відомого від початку XVI ст. Дід Галшки, Федір Гулевич, 1540 р. був висвячений на луцького православного єпископа під ім’ям Феодосій. Його син Василь обіймав посаду підстарости, а з 1569 р. — воєводи Волинської землі. Наймолодшою дочкою Василя була Галшка. У 1594 р. вона одружилася з Христофором Потієм, сином єпископа Володимирського та Берестейського Іпатія Потія. По смерті Христофора у 1601—1602 pp. одружилася вдруге зі Стефаном Лозкою, мозирським маршалком, заможним українським шляхтичем із Полісся.

15 жовтня 1615 р. Г. Гулевичівна подала до київських городських книг фундуш (дарчу), в якій відказала власний двір із землею, зі всім добром з того двору і землі на ставропігійний монастир і на школу дітям як шляхетським, так і міщанським. Таким чином розпочала своє життя Київська братська школа.

Гулевичівну підтримали київські жителі, відомі вчені й культурні діячі того часу: Йов Борецький, згодом перший митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, Мелетій Смотрицький, Ісайя Копинський, Лаврентій Зизаній, Олександр Митура, Памво Беринда, архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький. У школі вони навчали дітей, укладали підручники, збирали бібліотеку. До Київського братства 1620 р. вступив гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний «з усім військом». Київська братська школа, отримавши добрих вчителів і мужніх покровителів, швидко посіла провідне місце в культурному й суспільному житті України й незабаром перетворилася на Академію. Так розпочався відлік історії української aima mater вищої освіти, культури й християнського благочестя — Києво-Могилянської академії, яка набула міжнародного значення.

По смерті чоловіка Галшка повернулася до Луцька, підтримувала Луцьке братство і його школу. У 1641 р. Галшка склала тестамент, за яким майже все своє майно заповіла на Луцьку братську школу і Хрестовоздвиженську церкву, де й була похована. Варто зауважити, що при братських церквах ховали лише визначних членів братств, благодійників монастирів і шкіл, до яких, безперечно, належала й Галшка. Щодо єдиного сина Гулевичівни, Михайла Лозки, то він був ревним католиком і не підтримував добродійницьких починань своєї матері; незважаючи на два шлюби, Михайло помер бездітним, і лінія нащадків великої української меценатки на ньому урвалася.

Щороку в день іменин Галшки Гулевичівни, 22 грудня, її поминали як фундаторку Києво-Могилянської академії. Сьогодні у відродженій Києво-Могилянській академії — Національному університеті «Києво-Могилянська академія» ім’я Галшки Гулевичівни стоїть першим серед почесних її засновників.