Микола Сулима

XIX ст.РосіяДержава і військо

Сулима Микола (1777—1840) — генерал-губернатор Східного Сибіру, герой Вітчизняної війни 1812 року.

З дворян Малоросійської губернії. 15 квітня 1797 р. вступив прапорщиком в л. — гв. Ізмайлівський полк, в якому служив 7 років, 11 грудня 1803 р. отримав чин полковника, через рік був призначений командиром Московського мушкетерського полку. В 1805 р. при Аустерліці був тяжко поранений і взятий французами в полон. 23 вересня 1806 р. вийшов у відставку з причини поранень і повернувся на службу в березні 1811 р. 18 вересня того ж року призначений командиром гренадерського полку В 1812 р. воював під Острівною, Смоленськом і відзначився в Бородінському бою біля села Утиця, відбиваючи атаки поляків корпусу І. А. Понятовського, отримав звання генерал-майора. При Тарутині контужений ядром у праву ногу, але залишився в строю і воював при Малоярославці, Вязьмі і Красному, де знову відзначився і був удостоєний ордена Св. Георгія 3-го кл. В 1813 р. брав участь у боях під Бауценом і Люценом, за що нагороджений золотою шпагою з алмазами, також воював під Дрезденом, Кульмом і Лейпцигом. В 1814 р. брав участь у боях під Брієнном, Ла-Ротьєром, Арси-сюр-Обом і відзначився при взятті Парижа. 1 вересня 1814 р. призначений командиром 1-ї бригади 2-ї гренадерської дивізії. 31 січня 1816 р. вийшов у відставку з причини поранень, 15 травня 1817 р. знову повернувся на службу командиром бригади 17-ї піхотної дивізії, в 1826 р. став начальником 11-ї піхотної дивізії і 17 травня 1827 р. отримав звання генерал-лейтенанта. Брав участь у війні з турками 1828—1829 рр. і в польській кампанії 1831 р. 6 грудня 1833 р. призначений генерал-губернатором Східного Сибіру, через рік переведений на посаду командира Окремого Сибірського корпусу. В січні 1836 р. звільнився у відставку з військової служби з причини нездоров’я. Останні роки життя провів у Петербурзі. Похований в Троїце-Сергієвій приморській пустині.