Павло Юзик

XX ст.КанадаДержаваСенатор

Юзик Павло (24.06.1913, м. Пінто, провінція Саскачеван, Канада — 1986, Канада) — сенатор. Один з творців канадської політики багатокультурності.

Народився в сім’ї українських емігрантів. Виховувався батьками в дусі любові й поваги до батьківщини своїх предків. Навчався в Саскачеванському університеті, де здобув ступінь бакалавра фізико-математичних наук (1945), бакалавра історії (1947), магістра історії та слов’янознавства (1948), в Університеті Міннесоти (США) — доктора філософії (1958). У 1932—1942 рр. викладав у державних школах провінції Саскачеван.

Постійно обстоював незалежність України. Замолоду долучився до українського громадського життя. Заснував товариство «Молоді українські націоналісти», був його першим, а згодом — почесним головою. Працюючи у школі, керував українським хором та оркестром, влаштовував театральні вистави, виступав із тематичними публічними доповідями. Служив у королівській канадській армії. Протягом майже 25 років викладав в університетах Канади славістику, історію країн Центральної Європи, СРСР.

У 1963 р. П. Юзика було обрано членом канадського сенату, з 1975 р. він — заступник голови канадської парламентської асоціації в НАТО.

Попри зайнятість на державній посаді, він ніколи не полишав роботу в українській громаді, працював у багатьох українських та канадських установах і товариствах, зокрема, був президентом Української національної видавничої спілки, осередку української культури й освіти в Канаді, Канадської асоціації славістів, заступником президента УВАН в Канаді, головою комісії з прав людини світового конгресу вільних українців, віце-президентом Українського народного союзу. Крім того, брав участь в українських зібраннях — конференціях, з’їздах, конгресах.

Професор п. Юзик написав низку праць з історії української еміграції в Канаді, які й досі не втратили своєї актуальності. Окремі видання виходили в перекладі на англійську та французьку мови, серед них: «Українці в Манітобі — соціальна історія», «Україна — коротка енциклопедія», «Українські канадці». Його було нагороджено медаллю «100-річчя Канади», Манітобською медаллю століття, Шевченківською золотою медаллю та багатьма іншими, серед яких: Лицар-командор Ордену святого Григорія Великого, Великий хрест лицарів Мальти, присвоєно звання Почесного громадянина міст Детройта, Буффало та Рочестера. У 1987 р. в Канаді на честь П. Юзика засновано стипендію його імені.