Ален Боске

XX ст.Бельгія, Франція, СШАМова і література

Боске Ален (справжнє ім’я та прізвище — Анатолій Олександрович Біск; 1919, м. Одеса — 1998, м. Париж, Франція) — письменник (Франція). Президент Академії Маларме, член Бельгійської Королівської академії французької мови та літератури, член Академії літератури Квебеку (Канада).

Еміграція для родини поета-символіста О. Біска — батька майбутнього письменника А. Боске, почалася з Болгарії (Варна). У 1925 р. Біски перебралися до Брюсселя (Бельгія), де майбутній письменник пішов до школи. У 1938 р. — розпочав навчання у Вільному університеті Брюсселя, співпрацював з періодичними виданнями. З початком Другої світової війни А. Боске спочатку служив у бельгійській армії, а після її капітуляції перед нацистською Німеччиною перейшовдо французьких Збройних сил. У 1942 р. редагував журнал «Вільна Франція» та «Голос Франції», познайомився з європейськими письменниками-емігрантами М. Метерлінком, Ж. Роменом, Т. Манном. У 1944 р. брав участь у висадці американських військ у Нормандії (Франція) під командуванням Д. Ейзенхауера. З 1945 р. працював у Контрольній раді в Берліні. У 1951 р. повернувся до Парижа, продовжував навчання в Сорбонні. З 1959 р. читає лекції з французької літератури в різних американських університетах, редагував збірники поезії, працював як журналіст. З 1980 р. — громадянин Франції. У 1987 р. обраний до Бельгійської Королівської академії французької мови та літератури, став членом Академії літератури Квебеку (Канада), обраний президентом Академії Малларме.

А. Боске писав про себе як про письменника так: «Я — кома, а ви вгадайте, у якому тексті». Письменник — автор численних творів, зокрема «Поеми, дві» (1970—1974), «Народне слово» (1970), «Сонети кінця століття» (1981, 1982), «День після життя» (1984, 1988), «Страждання Господні» (1988, 1991), «Листування 1942—1975» — 117 листів Сен-Жонн Перса та Алена Боске (2004).

ПОСИЛАННЯ:

Віталій Абліцов, «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті. — Київ. „КИТ“, 2007. — С.342—343.