Олекса-Мирон Біланюк

XX ст.БельгіяНаука і техніка

Біланюк Олекса-Мирон (15.12.1926, с. Сянічок на Лемківщині, нині Польща) — фізик, педагог, громадський діяч.

Народився у родині професора фізичної географії.

У 1947—1951 рр. студіював інженерію в Католицькому університеті в Лювені (Бельгія). Там вивчав механіку у видатного професора та священика Жоржа Леметра (G. Lemaitre, 1894—1966).

Для продовження студій вступив до Мічиганського університету (в Анн Арбор), де протягом 1952—1957 рр. отримав і ступінь магістра гуманістики (з математики), і окремо природознавства (з фізики) та захистив докторську дисертацію в сфері експериментальної ядерної фізики. Роки стажування відбув у Рочестерському університеті (1958—1961). Тут і розпочав педагогічну роботу: викладав курс загальної теорії відносності (General Relativity).

У Рочестері познайомився з теоретиком Сударшаном, і разом вони висунули і активно популяризували новаторську концепцію так званих тахіонів — елементарних частинок, що мають імаґінарну масу і можуть рухатися швидше за світло, чим започаткували галузь теоретичної фізики. У Національній ядерній лабораторії у Фраскаті (Італія) брав участь у дослідженні ядерних реакцій, спричинених моноенергетичними фотонами. В Інституті ядерних досліджень у Києві дослідив роль альфа-частинок у структурі ядер.

У 1962—1963 рр. переїхав до Буенос-Айреса (Аргентина). У 1964—1994 рр. працював професором фізики у коледжі Свартмор (Swarthmore) поблизу Філадельфії. Ставши емеритарним професором, присвятив багато часу не тільки продовженню теоретичних досліджень, але й популяризації фізики. В Україні видано авторську монографію та надруковано ряд статей вченого у журналі для молоді «Світ фізики». Його обрано в закордонні члени Національної академії наук України (НАНУ), а від 1998 він є президентом Української вільної академії наук (УВАН), а також довголітнім співпрацівником «Енциклопедії українознавства».

Власне, для української наукової спільноти Біланюк особисто зробив надзвичайно багато як один з керівників Наукового товариства імені Шевченка в США, як Президент Українського Вільного Університету в 1997—2005 рр., як академік НАНУ з 1992 р.