Василь Завойко

XIX ст.Російська імперіяВійськоАдмірали

Завойко (Завойка) Василь Степанович (27.07.1810, с. Прохорівка Золотоніського пов. Полтавської губ., тепер село Канівського р-ну Черкаської обл. — 27.02.1898) — військовий діяч, повний адмірал, засновник міста Ніколаєвсьск-на-Амурі.


Народився в родині морського штаб-лікаря з дворян Полтавської губернії. Вчився в Миколаївському штурманському училищі, звідки вийшов гардемарином. На бригу «Мінгрелія» під командою капітан-лейтенанта М. Станюковича (батька майбутнього письменника К. Станюковича) здійснив перше плавання від м. Миколаїв до м. Севастополь і назад. Від 1826 р. — мічман. У 1827 р. на кораблі «Александр Невский» брав участь у бою в Наваринській бухті (південно-західне узбережжя півострова Пелопоннес у Греції). За це був нагороджений орденом св. Анни 3-го ступеня з бантом. У 1828—1833 рр. служив на корветі «Наварин», пізніше — на фрегаті «Паллада» під командою капітан-лейтенанта П. Нахімова. Від 1833 р. — лейтенант. У 1835—1838 рр. двічі здійснив навколосвітнє плавання. Від 1840 р. — на службі в Російсько-американській компанії, де був призначений правителем Охотської факторії (нині смт Охотськ Хабаровського краю, РФ). Підшукав місце для порту в Аянській затоці Охотського моря в 400 км на південний захід від Охотська (нині смт Аян Хабаровського краю, РФ). Під час цих пошуків уперше було досягнуто гирла р. Амур. Своїми повідомленнями з приводу значення р. Амур для подальшого освоєння Далекого Сходу спонукав царську владу відправити спеціальну експедицію для дослідження сточища ріки. Внаслідок цього весь Приамурський край було приєднано до Російської імперії, і він почав інтенсивно заселятися, зокрема українцями.

У 1850 р. В. Завойка призначено камчатським військовим губернатором і командиром Петропавловського порту (нині м. Петропавловськ-Камчатський, центр Камчатської обл., РФ). Перебуваючи на Камчатці, 3 авойко багато зробив для економічного розвитку цього краю та поліпшення становища місцевого російського населення й тубільців-камчадалів. Так, щоб запобігти шахрайству з боку закупівельників хутра промислових звірів, 3 авойко запровадив посаду чиновника, до обов’язків якого входило інформувати тубільців-камчадалів про справжні ціни як на хутро, так і на товари, на які вони це хутро обмінюють. З метою збереження природного потенціалу хутряного промислу наказав припиняти забій хутряних звірів у березні, тобто тоді, коли звірі розмножуються. Він також доклав багато зусиль, щоб призвичаїти тубільців-камчадалів до городництва. За його розпорядженням на Камчатку було завезено 300 корів і роздано їх місцевим жителям, а на Паратунських гарячих ключах побудовано лікарський притулок для хворих проказою. Під час Кримської війни 1853—1856 рр. він організував оборону Петропавловська, відбивши напад англо-французької ескадри (1854). За цей подвиг В. Завойко підвищений у званні — він став контр-адміралом. На початку 1855 р. керував евакуацією жителів і гарнізону з Петропавловського порту в гирло р. Амур. Тоді на березі Амуру під його управою за два з половиною місяці було зведено м. Ніколаєвськ (нині м. Ніколаєвськ-на-Амурі Хабаровського краю, РФ). У 1858 р. повернувся до Санкт-Петербурга, де служив у Морському аудитораті (вищому військово-морському суді).

У 1874 р. В. Завойко отримав найвище військове звання — повного адмірала.

По смерті ім’я його було увічнено в назвах бухти й рогу на Авачинській губі (поблизу південно-східних берегів півострова Камчатка).

ПОСИЛАННЯ: : Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — Т. 12. — СПб., 1894; Советская историческая энциклопедия. — Т. 5. — М., 1964; Енциклопедія історії України. — Т. 3. — К., 2005. — С. 188.