Микола Борецький

XX ст.УкраїнаДуховенствоМитрополити, Репресовані

Борецький Микола (1879, м. Сарни на Волині, тепер Рівненська обл. — 1935, м. Ленінград) — митрополит Київський і всієї України УАПЦ. В’язень радянських таборів.

Народився в родині священика. Закінчив Уманську духовну школу і Київську духовну семінарію (1901), короткотермінові педагогічні курси в Харкові (1902). Працював учителем у школах на Київщині. В 1904 р. висвячений і до 1914 служив парафіяльним священиком на Поділлі (с. Коханівка, с. Мала Жмеринка, м. Жмеринка, м. Гайсин). Працював одночасно законовчителем в гімназіях Жмеринки і Гайсина, згодом — в учительському інституті у Вінниці, учительській семінарії в Черкасах. Восени 1914 р. пішов добровольцем на фронт, в. о. благочинного 65-ї піхотної дивізії. З 1917 р. — настоятель собору в Гайсині. У 1921 р. приєднався до Української автокефальної православної церкви. На І Всеукраїнському православному церковному Соборі УАПЦ 14—30.10.1921 р. був обраний серед інших кандидатів на висвячення в єпископи. В лютому 1922 р. висвячений в єпископа Гайсинського УАПЦ. У 1922—1927 рр. — єпископ УАПЦ Гайсинської округи, настоятель Миколаївського храму у Гайсині. На 11 Всеукраїнському православному церковному соборі УАПЦ 17—30.10.1927 р. обраний і 24 жовтня у Софійському соборі поставлений митрополитом Київським і всієї України УАПЦ. На цій посаді перебував до 1930 р. У січні 1930 р. на 1 Надзвичайному церковному Соборі УАПЦ, який було влаштовано на замовлення ДПУ, змушений був підписати «акт самоліквідації» УАПЦ, після чого цю церкву було формально ліквідовано, а сам митрополит став парафіяльним священиком. Заарештований у 1930 р., утримувався у Київській і Харківській тюрмах, згодом перевезений у в’язницю в м. Ярославль (РФ), де тортурами доведений до божевілля. У 1933 р. засланий на Соловки. Помер у психіатричній в’язниці в м. Ленінград (тепер Санкт-Петербург, РФ), куди був переведений у 1935 р.