Африкан Криштофович

XX ст.РосіяНаука і техніка

Криштофович Африкан Миколайович (08.11.1885, с. Криштопівка Павлоградського пов. Катеринославської губ., тепер Близнюківського р-ну Харківської обл. — 08.11.1953, м. Ленінград, тепер Санкт-Петербург, РФ) — Досліджував кайнозойські, мезозойські та палеозойські відкладення на території Далекого Сходу Росії, Північного Китаю, Кореї, Японії, геологію і стратиграфію вугленосних кайнозойських і мезозойських відкладень Північно-Східної Азії.

У 1903 р. закінчив Павлоградську гімназію. У 1903—1908 рр. — студент фізико-математичного факультету Новоросійського університету (м. Одеса); до 1914 р. працював там же (на кафедрі ботаніки). З 1914 р. — ад’юнкт Геологічного комітету; проводив геологічні дослідження в Сибіру, Приамур’ї, на Сахаліні. З 1924 р. — співробітник Головного ботанічного саду в м. Ленінграді, водночас — професор Ленінградського університету та Гірничого інституту. У 1927 р. захистив докторську дисертацію на тему «Крейдова флора Російського Сахаліну». З 1928 р. — співробіник Центрального науково-дослідного геологорозвідувального і Всесоюзного геологічного інститутів. У 1930 р. заарештований у сфабрикованій «справі Академії наук»; у 1931 р. висланий до м. Свердловська (тепер м. Єкатеринбург, РФ), де викладав в Уральському університеті і Свердловському гірничому інституті. З 1938 р. — член Московського товариства дослідників природи, з 1945 р. — дійсний член АН УРСР, з 1953 р. — член-кореспондент АН СРСР. У 1945—1948 рр. — завідувач відділу палеоботаніки Інституту ботаніки АН УРСР. Один із засновників Всесоюзного палеонтологічного товариства (1949), член Всеросійського ботанічного і Всесоюзного географічного товариств; віце-президент Міжнародної палеонтологічної спілки. Лауреат Сталінської премії (з 1946). Помер у Ленінграді, похований на Серафимівському кладовищі.

Встановив рослинний склад міоценових лісів України; підтвердив зв’язок палеогенової та неогенової флори Азії з аналогічною флорою Південної Америки. Працював над питаннями еволюції рослин. Встановив зональність поширення рослинності в минулі геологічні епохи, дав схему зонального розподілу трьох типів флор на земній кулі в кам’яновугільний період. Наукові праці: «Каталог рослин викопної флори СРСР» (1941), «Палеоботаніка» (1945) тощо.