Іван Фальковський

XIX ст.Російська імперіяРекторЄпископи, Просвітителі

Фальковський Іван Якимович (чернече ім’я — Іриней; 28.05.1762, с. Білоцерківці Пирятинської сотні Лубенського полку, тепер Пирятинського р-ну Полтавської обл. — 29.04.1823, м. Київ) — науковець, письменник, історик, математик, географ, астроном, ректор Києво-Могилянської академії (КМА), єпископ Чигиринський, Смоленський і Дорогобузький.

Народився у сім’ї священика о. Якима Фальковського, який після смерті дружини прийняв чернечий постриг у Київському Братському монастирі. З 1772 р. Фальковський навчався в КМА. У 1775 р. перервав навчання у класі поетики і поїхав з братом Степаном Фальковським до Токаю (Угорщина), де його батько отримав посаду священика домової церкви російської Токайської комісії із заготівлі вин до царського двору. Очолювали Токайську комісію генерал-майор Федір Степанович Вишневський (до 1749), за походженням українець, потім його син — генерал Гавриїл Вишневський. Обидва охоче запрошували на службу студентів КМА, які, виконуючи незначні обов’язки в церкві, мали змогу навчатися за кордоном.

У 1777/78 навчальному році він вчився у протестантській школі, потім у піарській гімназії Пешта й Пресбурзькому (Братиславському) ліцеї, де вивчав сучасні іноземні мови, в т. ч. угорську. З 1780/81 навчальному році вчився на кошти глави російського посольства у Відні князя Дмитра Голіцина в університеті Буди (тепер у межах Будапешта), де досконало вивчив історію, географію, експериментальну фізику та ін. науки, особливо захоплювався математикою та астрономією, був одним із найкращих студентів університету. Іспити складав у 1781 р. у Буді та у 1782 р. у Пешті. Встановив зв’язки із сербськими й словацькими вченими. Свої майбутні наукові праці з географії «для всегдашней памяти о Венгрии и о Сербской благодетельствующей мне нации» напише на основі досліджень учителів історії та географії Пресбурзького ліцею словака Яна Томка Саскія та Матея Бела. Це була перша праця російською мовою з географії Угорщини. У 1779 р. Фальковський написав вірш латинською мовою, присвячений історії Угорщини часів хрестових походів. Цікавими є його листи-оповідання, адресовані товаришу А. Ставицькому до Токаю, в яких є опис міст Зомбора, Керестеша, Геделе, замальовки угорських пейзажів тощо.

Навесні 1783 р. Фальковський повернувся в Київ, відмовившись від посади писаря в російському посольстві у Відні, мотивуючи це тим, що хоче стати викладачем у Києві. Привіз із собою багато книг, частину яких передав до академічної бібліотеки. У КМА слухав богослов’я, вивчав єврейську і грецьку мови і в грудні 1783 р. рекомендований на посаду викладача КМА. У 1786 р. прийняв чернечий постриг. Його послух, який тривав 8 років, полягав у читанні й перекладі щосуботи німецьких газет митрополиту Київському й Галицькому С. Мисловському, який покровительствував молодому вченому.

Протягом 21 року Фальковський викладав у КМА алгебру, геометрію, астрономію, архітектуру, змішану математику — гідравліку, оптику, також — історію, географію, поезію, німецьку мову, філософію, теологію. З 20.03.1803 до 25.02.1804 р. Фальковський — ректор КМА. На думку дослідників, він «був самим дорогоцінним її надбанням», найобдарованішим серед усіх відомих в Російській імперії вчених кін. XVIII — поч. XIX ст.

Автор псалмів, гімнів, елегій російською, німецькою, латинською і французькою мовами, складав стихирі, писав історичні, філософські богословські твори, праці з географії, математики, фізики, астрономії, статистики, укладав підручники, календарі та ін. Є автором «Краткого географического описання Венгрии», «Записок о Киево-Могилянской академии», «Сокращения Церковной хронологии, называемой наукой о Пасхалии» (ця праця мала, крім теоретичного, й практичне застосування). Найвідомішою працею був його підручник з догматико-полемістичного богослов’я, яким користувалися у всіх духовних закладах, «Стислий виклад христи¬ янського православного догматично-полемічного богослов’я, колись найяснішого мужа Теофана Прокоповича, продовжений і вдосконалений і вперше у трьох томах року 1783 відредагований». У ньому автор систематизував здобутки богословської науки, висловив свою думку про богословські проблеми. Цією працею нагороджували найкращих студентів КМА. Цікавим є своєрідний щоденник Фальковського «Размышления ежедневные, писанные в 1787 году», сповнений молитовними роздумами, прагненням до подолання пристрастей, до вдосконалення. Фальковський склав тлумачення до всіх послань апостола Павла, які містять короткі відомості про час, місце й мету їх написання, короткий аналіз змісту й самі тлумачення. Вони чіткі, ясні, доступні читачам. Для написання цієї праці Фальковський використав твори Й. Флавія, Страбона, Оригена, Іоанна Златоуста, Августина Блаженного, Амвросія Медіоланського й багатьох ін. духовних письменників. Але надруковані були лише «Толкование на послание апостола Павла к Римлянам» і «Толкование на послание апостола Павла к Галатам» (обидва — у 1807). Значна частина із 92-томної рукописної спадщини Фальковського (наукові праці, нариси, проповіді — усього бл. 1300) зберігається в ІР НБУВ і поки що невідома читачеві.

У КМА Фальковський відкрив фізико-математичний кабінет, у якому були земні й небесні глобуси, сфери М. Коперника, повітряний насос, електрична машина, телескоп, астролябія, барометр тощо. При Київському Михайлівському Золотоверхому монастирі Фальковський відкрив навіть маленьку обсерваторію. Викладаючи астрономію, дотримувався кеплерівської теорії руху планет, описав видимий рух Сонця та залежні від нього явища, а також рух Місяця і пов’язані з ним затемнення; навів відомості про комети та змінні зорі; розглядав питання, що стосуються обрисів та розмірів Землі. Короткі відомості про свої спостереження друкував у «Киевских месяцесловах», які виходили під його керівництвом.

Він захоплювався музикою, писав музичні твори. З його ініціативи після три¬ валої перерви відкрито клас нотного співу, який мав задовольнити потреби академічного хору та хору Київського Братського монастиря. Першими викладачами в ньому за рекомендацією Фальковського стали студент-філософ И. Мохов та Ґ. Баранович. При КМА він створив студентське Вільне піїтичне товариство (1792), метою якого було «повсякденне читання хороших книг». Окрім того, бурсаки могли користуватися бібліотекою професора. Свої труди Фальковський оцінював скромно: «Дорогій вітчизні моїй потрібні знання я завжди любив».

За великою педагогічною і науковою працею Фальковський знаходив час для церковних справ. З 1795 р. він — архімандрит Гамаліївського Різдвобогородицького Харлампіївського монастиря Чернігівської єпархії й Київського Братського монастиря, з 1803 р. — Київського Пустинно-Миколаївського монастиря.

У 1804 р. залишив КМА. З 1807 р. Фальковського висвячено на єпископа Чигиринського й коад’ютора Київського; у 1812—1813 рр. він — єпископ Смоленський і Дорогобузький. У 1812 р. Фальковський організував народне ополчення для боротьби з французькою армією (за що пізніше отримав нагороду); з 1813 р. — знову коад’ютор Київський і настоятель Михайлівського Золотоверхого монастиря. Намагався реорганізувати чернече життя, зробити його більш доцільним і корисним — навчав ченців проповідництву слова Божого, організував школу церковного співу, написав «Правила для упорядочения жизни монахов». У ці роки Фальковський склав «Описание церков Черниговской епархии», «Описание Златоверхого Михайловского монастиря» та «Описание всех пра¬ вославных монастырей Киевщины». Мав багато задумів, але помер, як мовиться в епітафії, перед розкритою Біблією «1823 года Апреля 29 дня в Неделю Фомину, на камнях в молитве к служенію Литургіи… Если время все уносит, то дела живут вечно». Похований в Михайлівському Золотоверхому соборі в нефі св. Варвари. Поховання, як і собор, знищені у 1935 р. Майно Фальковського дісталося у спадщину його небожам Бодянським, рукописи розпорошені по різних сховищах.


ПОСИЛАННЯ:


Києво-Могилянська академія в іменах, XVII — XVIII cт.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 557—559.