Антон Чехов

XIX ст.РосіяМова і література

Чехов Антон Павлович (17.01.1860, м. Таганрог, Росія — 15.07.1904, м. Баденвейлер, Німеччина) — класик російської літератури, письменник, драматург.

Антон Чехов народився у м. Таганрозі. Батько письменника (1823—1898 рр.) — Павло Ігорович Чех — народився в селі Вільховатка (Харківська обл.)., жив у селі Вовча Балка на Харківщині, його матір’ю була кріпачка Єфросинія Шемко. В дитинстві вчився в сільській школі, добре співав. У 1840 році вчився цукроварінню на місцевому цукровому заводі. У 1841 році його було викуплено з неволі. Згодом став купцем і торговцем. Мати письменника — Євгенія Яківна Морозова — (1835—1919 рр.) Грамоті навчалася вдома і недовго. В 12 років втратила батька.

В сім’ї Чехова було семеро дітей. Серед них Антон Павлович був третім. В 8 років, після 2 років навчання в грецькій школі, поступає в Таганрозьку чоловічу класичну гімназію, яка була одна із найстаріших на тих теренах. Під час навчання починає писати свої перші твори. Першу драму «Безотцовщина» написав у неповні 18 років. Особливу роль у формуванні творчості Чехова зіграв таганрозький театр, заснований 1827 року. Вперше він тут побував у 13 років і побачив п’єсу Жака Оффенбаха «Прекрасна Єлена». У 1876 р. сім’я Чехових переїхала до Москви. Проте Чехов залишається до закінчення навчання в Таганрозі, заробляючи собі на життя з репетиторства. У 1879 р. переїхав до Москви, щоби потім поступити в університет на медичний факультет. У 1880 р. у 10-му номері журналу «Стрекоза» з’являється його перший друкований твір. У 1886 р. Чехов їде в Петербург, де йому А. С. Суворін пропонує стати редактором газети «Новое время». З весни 1885 р. сім’я Чехових переїжджає до помістя Бабкіно неподалік Воскресенська. В цей час пише збірки творів «Пестрые рассказы» (1886), «Невинные речи» (1887). З часу співпраці з редакцією газети Чехов відмовляється від свого псевдоніму і підписується повним іменем. В 1887 р. ставиться перша п’єса Чехова «Иванов». В 1888 р. сім’я Чехова переселяється в маєток Лука, біля Сум, Харківської губернії, на дачі поміщиків Лінтвар’євих, щоби провести там весну і літо. В Москві Чехови не зразувизначилися з місцем проживання, поки нарешті не вибрали остаточний варіант: будинок на Садово-Кудринській, де жили у 1886—1890 роках Тут Чехов написав більше ста повістей. У 1890 р. Чехов вирушає в Сибір, щоби потім відвідати Сахалін — місце заслання каторжників. У 1892 р. Чехов купляє помістя в Меліхово. Тут він не тільки особливо багато пише, але й отримує значну лікарську практику. У 1897 р. у Чехова різко загострився туберкольозний процес. Лікарі рекомендують йому відправитись на південь. Чехов купляє собі невеличку ділянку землі в Ялті і починає там зводити будинок. У травні Чехов одружується з О. Л. Кніпер — відомою російською актрисою Московського Художнього театру. У 1904 р. ставиться його п’єса «Вишневий Сад» — останній твір Чехова. Незабаром Чехов покидає Ялту і разом з дружиною їде в Баденвейлер, що у Німеччині, де і помирає 15 липня 1904 року.

«Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко», — писав А. Чехов Агатангелу Кримському.

Батько письменника — Павло Чех жив у селі Вовча Балка на Харківщині. Матір’ю була Єфросинія Шемко. Бабуся письменника, в якої він часто гостював, розмовляла українською мовою. Звідси у творах А. Чехова так багато українізмів. Україна постала в оповіданнях письменника «Степ», «Щастя», «Печеніг», «У рідному кутку», «На шляху». Знаменита п’єса «Чайка» була задумана А. Чеховим у період його знайомства з актрисою Марією Заньковецькою, яка й стала прототипом головного образу твору Ніни Зарєчної.

«Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи, ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров’я, високий ступінь розвитку селянина, котрий і розумний, і музикальний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий», — записав А. Чехов після подорожі по гоголівських місцях Полтавщини. В планах письменника було поселитися в Україні. Антон Чехов, писав: «У моїх жилах тече українська кров».

ПОСИЛАННЯ: Віталій Абліцов, «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті. — Київ. „КИТ“, 2007. — С.391—392.