Олександр Таїров

XX ст.РосіяТеатр і кіно

Таїров Олександр Якович (справжнє прізвище — Корнбліт; 24.06.1885, м. Ромни Полтавської губ., тепер Сумської обл. — 25.09.1950, м. Москва, тепер РФ) — російський актор і режисер.

Народився в сім’ї вчителя. Дебютував у театрі у 1904 р. на сцені Драматичного товариства під керівництвом О. Лепківської. У 1905 р. грав у трупі М. Бородая в Києві, у 1906—1907 рр. — у трупі В. Комісаржевської в Санкт-Петербурзі; у 1908 р. розпочав режисерську діяльність у Пересувному театрі П. Гайдебурова (вистава за п’єсою «Дядя Ваня» А. Чехова). У 1913 р. закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету; того ж року вступив до Вільного театру (під керівництвом К. Марджанішвілі). У 1914 р. разом з А. Коонен створив Камерний театр у Москві, яким керував упродовж усього подальшого життя. З 1917 р. — голова Московської спілки артистів, у 1919—1936 рр. — член Президії ЦК Робмису, з 1944 р. — віце-президент театральної секції Всесоюзного товариства культурних зв’язків. Народний артист РРФСР (з 1935). У 1937 р. за вказівкою влади об’єднав трупу Камерного театру з трупою Реалістичного театру (під керівництвом М. Охлопкова); об’єднання проіснувало до 1938 р. У 1949 р. разом з А. Коонен переведений до Державного академічного театру ім. Є. Вахтангова. Помер у Москві, похований на Новодівичому кладовищі.

У ранній період режисерської діяльності здійснив вистави за п’єсами «Гамлет» В. Шекспіра, «Дядя Ваня» А. Чехова, «Покривало П’єретти» А. Шніцлера. На чолі Камерного театру керував постановкою п’єс «Шякунтала» Калідаси (1914), «Весілля Фігаро» П. Бомарше (1915), «Фаміра Кіфаред» І. Анненського (1916), «Саломея» О. Вайльда (1917), «Федра» Ж. Расіна (1922), «Кохання під в’язами» Ю. О’Ніла (1926), «Багряний острів» М. Булгакова (1928), «Трикопійчана опера» Б. Брехта (1930), «Патетична соната» М. Куліша (1931), «Оптимістична трагедія» В. Вишневського (1933), «Чайка» А. Чехова (1944), «Без вини винні» О. Островського (1944) та ін.