Микола Андрусов

XX ст.Росія, Україна, ЧехіяПриродничі науки

Андрусов Микола Іванович (19.12.1861, м. Одеса — 27.04.1924, м. Прага, Чехія) — геолог, стратиграф, палеонтолог, океанолог.

Закінчив Новоросійський університет (м. Одеса). Працював у Юр’євському (тепер Тартуському в Естонії) та Київському університетах, Геологічному комітеті Росії, на Вищих жіночих курсах у Санкт-Петербурзі. Член-кореспондент (1910) і академік (1914) Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук та УАН (1920). Останні роки життя провів у Празі.

Один із засновників палеоекології — науки про екологічні системи минулих епох. Досліджував неогенові відклади, де виокремив, зокрема, меотичний та кіммерійський яруси Понто-Каспійської області, низку третинних стратиграфічних одиниць, тектоніку і палеогеографію гірських систем Європи та Азії, викопні рифи та органогенні вапняки. Вивчаючи третинні відклади (Закавказзя, Приазов’я, Північний Кавказ), М. Андрусов відкрив деякі закономірності формування нафтових родовищ. Склав палеогеографічні карти неогену і антропогену Чорноморського басейну. На дні Чорного моря виявив рештки післятретинної фауни каспійського типу. Різкі зміни неогенової фауни Чорного моря пояснював різкою зміною кліматичних умов довкілля. Розробив докладну стратиграфію нафтогазоносних відкладів Кавказу. Описав керченські рифи та пояснив їхнє походження. Увів поняття онкоїда для позначення вапняків рифового походження.

В експедиціях вчений досліджував Чорне (1890), Мармурове (1894) та Каспійське (1897) моря, Кавказ та Балкани. Саме М. Андрусов відкрив так звану мертву зону Чорного моря, тобто глибинні шари, насичені сірководнем.

М. Андрусов був удостоєний Ломоносовської премії Петербурзької академії наук (1897) за монографію «Викопні та живі Dreissensidae Євразії». Спираючись на дарвіністську теорію еволюції, вчений дав пояснення вимиранню неогенових видів і родів молюсків та розвитку прогресивних груп морських безхребетних. Вимирання молюсків він пов’язував із різкою зміною екологічних умов довкілля, їхній розквіт — зі збереженням відносної сталості навколишнього середовища.

Завдяки працям М. Андрусова вивчення геологічної будови України піднялося на рівень світової науки.

ПОСИЛАННЯ:

НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.:ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т.1. — С. 84—85.