Дмитро Самоквасов

XX ст.РосіяІсторичні науки

Самоквасов Дмитро Якович (1843—1911) — археолог, історик, правознавець.

Народився на хут. Cтахорщині Новгород-Сіверського пов. Чернігівської губ. в дрібній дворянській сім’ї. Навчався в Новгород-Cіверській гімназії і на юридичному факультеті Cанкт-Петербурзького університету; після його закінчення (1868 р.) залишений при кафедрі російського права для підготовки до професорського звання. У 1873—1892 рр. (після захисту магістерської дисертації) — професор історії російського права Варшавського університету; з 1877 р. — секретар, з 1887 р. — декан його юридичного факультету. З 1892 р. — екстраординарний, з 1900 р. — заслужений ординарний професор Московського університету; водночас (1892—1911 рр.) — управитель Московського архіву Міністерства юстиції. Член Російського географічного і Московського археологічного товариств; Товариства шанувальників природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті; Імператорської археологічної комісії в Cанкт-Петербурзі; Чернігівської археографічної комісії. Помер і похований у м. Москві.

З 1872 р. проводив власні археологічні розкопки в Україні, Бессарабії, Польщі, на Кавказі. Керував дослідженнями могил воїнів-дружинників у м. Чернігові (зокрема розкопками кургану «Чорна Могила»). Розробив плани археологічних досліджень певних територій у зв’язку з висвітленням конкретних історичних проблем. Учасник III Археологічного з’їзду в м. Києві (1874 р.), VI Археологічного з’їзду в м. Одесі (1882 р.), IX Археологічного з’їзду в м. Вільно (1893 р.); XIV Археологічного з’їзду в м. Чернігові (1908 р. ; під час останнього проводив в околицях міста розкопки). У 1910 р. брав участь в особливій нараді «Про з’ясування російських державних національних кольорів», у ході якої виступив з дослідженнями руського прапорництва доби монголо-татарського іга. Частину археологічних знахідок (з Чорної Могили, могил у Вишгороді, Гатному, Китаєві, Cедневі, Cтародубі, Юрковицький скарб) передав до Археологічного музею Київського університету.

Наукові праці: «Давні міста Росії» (1873); «Сіверські кургани» (1874); «Інструкція для опису городищ, курганів, печер і для здійснення розкопок курганів» (1878); «Могильні старожитності Олександрівського повіту Катеринославської губернії» (1886); «Сіверські кургани та їхнє значення для історії» (1893); «Програма курсу лекцій з руської археології» (1907); «Могили Руської землі», «Cіверянська земля і сіверяни за городищами і могилами» (обидві — 1908), «Могильні старожитності Сіверянської Чернігівщини», «Розкопки сіверянських курганів у Чернігові» (обидві — вид. 1916). Використовував археологічний матеріал також у дослідженнях з історії права та суспільства. Окремі праці присвятив питанням правознавства та архівознавства: «Курс історії російського права», «Архівна справа в Росії» (обидві — 1902) та ін.