Анатоль Вахнянин

XX ст.Україна, Польща, АвстріяДержава

Вахнянин Анатоль (Наталь) Климентійович (19.09.1841, м-ко Сєнява Перемишльського пов., нині Польща — 11.02.1908, м. Львів) — український громадсько-політичний діяч, композитор, педагог, письменник, журналіст.

Народився в сім’ї священика. 1868 р. закінчив Віденський університет. У студентські роки (1867 р.) заснував у Відні молодіжне товариство «Cіч». Пізніше був одним із засновників товариства «Просвіта» у Львові (1868 р.), співацького товариства «Торбан» (1870 р.) і музичного товариства «Боян» (1890 р., перший голова — В. Шухевич). 1903 р. ініціював створення у м. Львові Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка, був його першим директором. Був одним з лідерів «народовців», входив до складу Народної Ради цієї партії. Редагував журнали «Правда» (1867—1870) і «Письма з „Просвіти“» (1878—1879), був співредактором газети „Діло“. У 1894—1900 рр. був депутатом галицького сейму та австрійського парламенту. Помер у м. Львові.

Cтворив численні пісні та хорові твори на слова Ю. Федьковича, О. Колесси (зокрема пісню «Шалійте, шалійте, скажені кати») та інших поетів; оперу «Купало» за власним лібретто (вперше поставлено в Харкові 1931 р.), музику до п’єс «Назар Cтодоля» Т. Шевченка, «Бондарівна» Ф. Заревича, «Ярополк I Cвятославич» К. Устияновича. Виступав у періодичній пресі із статтями з питань театру та музики. Літературні твори друкував у журналах «Вечорниці», «Мета» та ін. ; видав збірку «Оповідання й гуморески» (1902). В оповіданнях змальовував реалістичні картини життя галицького селянства, міщан, священиків («Три недолі», 1863; «Як ярмаркували Тарас із своєю жінкою», 1874; «Женщина», 1881; «Око за око», «Під сіряком», 1882; «Звідки взялись у нас корчми?», 1883); частина оповідань має гумористичне та сатиричне звучання («Ловці», «Як я став політиком?», 1889). Часто стилізував мову творів у дусі народних оповідань (одним з перших, зокрема, використав у художній прозі лемківський говір). Перекладав твори М. Гоголя, І. Тургенєва, ряд шкільних підручників («Короткий нарис землеписі для низших кляс середніх шкіл» І. Белінгера, 1873, та ін.). Листувався з П. Кулішем (опубл. «Листи до Пантелеймона Куліша», 1908). Залишив спогади («Cпомини з життя», 1908).

ПОСИЛАННЯ: НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.:ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т.1. — С. 292—293.