Мірна Зінаїда Валентинівна (дівоче прізвище — Хильчевська; 12. 10. 1875, за ін. даними 1878, м. Городня Чернігівської губ., — 1. 04. 1950, м. Прага, нині Чеська Республіка) — українська громадська діячка.
Народилася в дрібній дворянській родині козацько-старшинського походження. З 1910 р. — член Українського клубу в Києві, одна з керівничок Київського товариства оборони жінок. Була членом Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ). З 1917 р. — член Української Центральної Ради. З 1919 р. — співзасновниця та заступниця голови Української жіночої національної ради в Кам’янці-Подільському. З 1920 р. разом з чоловіком (співробітником представництва екзильного уряду УНР у Німеччині) перебувала в Берліні, де очолювала місцеву філію Української жіночої національної ради. З 1924 р. жила в Празі (Чехословаччина): до 1937 рр. — голова Українського жіночого союзу в м. Празі. З 1925 р. — заступниця голови управи Українського республікансько-демократичного клубу у м. Празі; була також представником Музею визвольної боротьби України у м. Празі. Авторка публіцистичних статей, оповідань, перекладів з французької мови тощо.