Федір Лопатинський

XVIII ст.РосіяРекторАрхієпископи, Ректори, Просвітителі, Репресовані

Лопатинський Федір (чернече ім’я — Теофілакт; бл. 1680, Волинь — 06.05.1741, м. Санкт-Петербург, Росія) — професор, ректор Московської слов’яно-греко-латинської академії, архієпископ Тверський і Кашинський, віце-президент синоду.

Народився у шляхетській українській сім’ї. Початкову освіту здобув у навчальних закладах Львова, вищу — у Києво-Могилянській академії (КМА) і в Соllеgium Graecum Афанасія Великого в Римі. Належав до найосвіченіших людей свого часу. Був знавцем класичної літератури, математики, філософії, богослов’я, володів латинською, грецькою, польською, арабською, халдейською, французькою, німецькою, голландською та ін. мовами. З 1704 р. — префект; читав курс філософії й логіки, викладав класичні мови, а з 1706 до 1722 р. — ректор Московської слов’яно-греко-латинської академії й професор богослов’я. У 1722 р. Лопатинського висвячено на архімандрита Московського Чудового монастиря, в жовтні 1723 р. — на єпископа (з травня 1725 — архієпископ) Тверського і Кашинського монастирів й призначено другим після Т. Прокоповича віце-президентом синоду. У 1712 р. брав участь у перевірці достовірності перекладу Біблії. З 1715 р. разом із директором Духовної друкарні, створеної ще при школі братів Ліхудів Т. Полікарповим, займався перекладами з латинської мови, готував до видання кілька своїх творів. Висока ерудиція та особисті якості Лопатинського привертали до нього увагу сучасників ще в період викладання в Московській слов’яно-греко-латинській академії. З 1704 р. він прочитав там «Арістотелів трівій, викладений українською Мінервою протягом двох років, три розділи філософії, логіка, фізика і метафізика, пройдені шляхом перипатетиків, методом, що використовується у школах, Афінах Олексієвських, святої ясновельможної царської величності у Москві, осяяні аполлоновим світлом Яворського і публічно викладені після того, як вічна мудрість знайшла ясний шлях з неба на землю року 1704, 9 вересня» (використовувався в рукописному варіанті також студентами КМА). Цей курс викладено за Томою Аквінським. Проте в ньому відчутний вплив новітньої філософії Рене Декарта. Лопатинський був одним із перших, хто виклав його погляди.

За дорученням синоду написав велику працю, що називалась «Обличение неправд Раскольнических», де намагався спростувати догмати розкольників, викладені в «Поморскіх ответах» братів А. й С. Денисових. Як учений-філософ і богослов перший у Росії зробив наукове дослідження старообрядницької ідеології. Він відомий і як полеміст, зокрема своїми творами, спрямованими проти протестантів. За ним закріпилася репутація ортодоксального православного богослова й захисника автономії церкви. У 1728 р. опублікував богословську працю С. Яворського «Камень веры», спрямовану на захист церкви, її традицій, проти проникнення протестантських впливів і підпорядкування церкви державі. Його власні твори «Апокрисис» та «Об Иге Господнем благом» спрямовані проти твору Т. Прокоповича «Обь иге неудобоносимом» (1712). Його діяльність викликала невдоволення при дворі, зокрема герцога Бірона, відвертого прибічника лютеранської партії, й Т. Прокоповича, який сприйняв книгу Лопатинського як особисту образу. Відчуваючи загрозу, Лопатинський усамітнився в Твері, де зайнявся єпархіальними справами. Але у 1732 р. його допитано в Таємній канцелярії, а у 1735 р. притягнуто до синодального суду, головою якого був Т. Прокопович, позбавлено архієрейства і навіть чернецтва і під світським ім’ям Федір знову передано до Таємної канцелярії, де він зазнав тяжких катувань. Розбитий паралічем, 3 роки просидів у в’язниці на подвір’ї Канцелярії, а потім ще 2 роки у в’язниці Виборзької фортеці. Після смерті імператриці Анни Іванівни й падіння Бірона, наприкін. 1740 р., за велінням імператриці Анни Леопольдівни Лопатинському повернуто архієрейський сан. Поховано Лопатинського у церкві св. Лазара Олександро-Невської лаври. Свою величезну, як на той час, бібліотеку із 1416 книг заповів Тверській семінарії.

ПОСИЛАННЯ: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII — XVIII cт.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 332