Феодосій Добжанський

XX ст.СШАНаука і техніка

Добжанський ФеодосійГригорович (25.01.1900, м-ко Немирів Брацлавського пов. Подільської губ., тепер місто Вінницької обл. — 18.12.1975, м. Дейвіс, Каліфорнія, США) — учений-генетик, зоолог, біолог, ентомолог, еволюціоніст.

Навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету Київського університету, який закінчив у 1921 р. Під час навчання у Київському університеті познайомиться з В. Вернадським, під його впливом захопився ідеями Тейяра де Шардена. З 1924 до 1927 р. працював у Петроградському університеті. У грудні 1927 р. для стажування в лабораторії Т. Моргана в Колумбійському університеті Ф. Добжанський разом із дружиною приїхав до США. Т. Морган відразу оцінив талант Добжанського і зробив усе, аби той залишився в його лабораторії, допоміг йому з необхідними документами (оскільки у Ф. Добжанського була лише студентська віза). У 1929 р. Ф. Добжанський отримав запрошення Т. Моргана і став асистентом з курсу генетики в Каліфорнійському технологічному інституті. У 1930 р. він прийняв рішення не повертатися до СРСР. Деякі джерела стверджують, що у вирішенні долі Ф. Добжанського взяв участь особисто президент США, який зателефонував державному секретарю, а той надіслав розпорядження голові Служби міграції.

Наукові досягнення Ф. Добжанського — фундатора світової популярної генетики — стали поштовхом до перебудови в США всіх досліджень у галузі еволюції видів. Вчений активно вивчав еволюцію людини. Його праця «Еволюціонізуюче людство: еволюція людського виду» — до цього часу вважається неперевершеним синтезом генетики, еволюційної теорії, антропології та соціології. На той час на батьківщині вченого (в СРСР) генетику було оголошено псевдонаукою.

У 1936 р. Ф. Добжанський став професором, а в 1940 р. повернувся до Колумбійського університету на посаду професора зоології, де працював до 1962 р. З 1962 по 1970 р. працював у Рокфеллерівському університеті в Нью-Йорку; у липні 1970 р. отримав запрошення зайняти посаду ад’юнкт-професора в університеті Каліфорнії, де працював до своєї смерті.

Дослідження вченого створили передумови для пояснення механізму формування нових рас та видів і дозволили вибудувати синтетичну теорію еволюції. Автор понад 500 наукових праць, серед них: «Генетика та походження видів», «Еволюція, генетика та людина», «Біологічні основи людської свободи». Почесний член понад 20 університетів світу, зокрема, Колумбійського, Оксфордського, Падуанського. Член Лондонського королівського товариства, Німецької академії природодослідників «Леопольдина», Шведської академії наук, Датського королівського товариства.