Іван Третяк

XXI ст.Україна, СРСР, Російська ФедераціяВійськоГенерали

Третяк Іван Мойсейович (20.02.1923, с. Мала Попівка Хорольського р-ну Полтавської обл. — 03.05.2007, м. Москва, РФ) — радянський військовий діяч, генерал армії (з 1976), заступник міністра оборони СРСР — головнокомандувач військ ППО СРСР, Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці.

Народився в селянській сім’ї. Після закінчення семирічки вступив до Полтавського сільськогосподарського технікуму. Але в 1939 р., коли відбувалися військові дії в районі Халхін-Голу, пише лист народному комісару оборони СРСР К. Є. Ворошилову з проханням направити його у військове училище. І в листопаді 1939 р. він стає курсантом Астраханського стрілецько-кулеметного військового училища, яке закінчив у 1941 р.

 На фронтах Великої Вітчизняної війни — з грудня 1941 р. Брав участь у боях на Західному і 2-му Прибалтійському фронтах, командувал ротою, був заступником командира, а з липня 1943 р. — командиром гвардійського стрілецького батальйону. З серпня 1944 р. і до кінця війни І. Третяк командував гвардійським стрілецьким полком 29-ї гвардійської стрілецької дивізії. У 1945 р. майору Третяку Івану Мойсейовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1949 р. закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе, у 1959 р. — Військову академію Генерального штабу, а в 1982 р. — Вищі академічні курси при цій академії. В 1949—1950 рр. — заступник начальника відділу бойової підготовки 11-ї гвардійської загальновійськової армії (Калінінград, Прибалтійський військовий округ), у 1950—1956 рр. — командир 75-го гвардійського мотострілецького полку, в 1956—1957 рр. — командир 26-ї гвардійської мотострілецької дивізії. У 1959—1967 рр. служив у різних частинах на території СРСР, зокрема в Баку, а також на території НДР.

З вересня 1967-го по червень 1976 р. — командувач військ Червонопрапорного Білоруського військового округу, з червня 1976-го по червень 1984 р. — командувач військ Червонопрапорного Далекосхідного військового округу. 29 жовтня 1976 р. І. М. Третяку було присвоєно вище військове звання — «генерал армії».

З червня 1987-го по серпень 1991 р. — головнокомандувач Військ ППО — заступник міністра оборони СРСР, заступник головнокомандувача Об’єднаних збройних сил — командувач війск ППО держав — учасниць Варшавського договору.

З серпня 1991 р. — у відставці. Жив у Москві. Помер на 88-му році життя, похований на Троєкуровському цвинтарі.

Відео фільм "Україна і українці у другій світовій війні".