Михайло Алексєєнко

XIX ст.Росія, УкраїнаДержава і військо

Алексєєнко Михайло Мартинович (07.10.1847, м. Катеринослав, тепер м. Дніпропетровськ — 18.02.1917, м. Петроград, тепер м. Санкт-Петербург, РФ) — юрист, економіст, експерт-фінансист, громадський діяч. Депутат 3-ї та 4-ї Державної думи Російської імперії.

Народився в купецькій сім’ї. У 1869 р. закінчив юридичний факультет Харківського університету, при якому був залишений для підготовки до професорського звання; у 1872 р. захистив магістерську дисертацію, у 1879 р. — докторську. З 1870 р. — приват-доцент, з 1873 р. — штатний доцент, з 1879 р. — екстраординарний професор, з 1886 р. — декан юридичного факультету, у 1890—1899 рр. — ректор Харківського університету, з 1895 р. — заслужений професор. Обирався депутатом 3-ї (1907—1912) і 4-ї (1912—1917) Державної думи Росії від Катеринославської губернії; з 1907 р. належав до фракції «Союзу 17 жовтня» («октябристів»), з 1914 р. — до фракції «земців-октябристів». Очолював бюджетну комісію 3-ї Державної думи. Із серпня 1914 р. — член Верховної ради з питань захисту родин осіб, призваних на війну, а також родин поранених і загиблих воїнів.

Праці з фінансового права: «Погляд на розвиток учення про податок у економістів А. Сміта, Ж. — Б. Сея, Рікардо, Сисмонді й Д. — С. Мілля» (1870), «Державний кредит. Нарис наростання державного боргу в Англії та у Франції» (1872), «Чинне законодавство про прямі податки» (1879), «Прибутковий податок та умови його застосування» (1885) та ін.