Михайло Каченовський

XIX ст.РосіяРекторРектори

Каченовський Михайло Трохимович (12.11.1775, м. Харків — 19.04.1842, м. Москва, Росія) — ректор Московського університету. Доктор філософії та мистецтв, професор.

Народився у родині грецького переселенця з м. Балаклава (тепер Автономна Республіка Крим) Трохима Качоні. Після смерті батька був влаштований у Харківський колегіум, закінчив його у 1789 р. і одразу ж поступив урядником у Катеринославське козацьке військо. Служив там п’ять років, потім два роки працював у Харківському губернському магістраті і знову повернувся на військову службу, де 1798 р. отримав посаду квартирмейстра. Невдовзі потрапив під суд за звинуваченням «у разбазарюванні» казенного пороху, був виправданий. Звільнившись з армійської служби, працював бібліотекарем у графа О. К. Розумовського. Коли останній став попечителем Московського університету, то запропонував Каченовському бути правителем його особистої канцелярії. Після переїзду до Москви Михайло багато займався журналістикою, а протягом 1805—1830 рр. (з невеликими перервами) працював редактором-видавцем журналу «Вестник Европы». З 1805 р. став магістром філософії, а з 1806 р. — доктором філософії та мистецтв, з 1810 р. — екстраординарним, а 1811 р. — ординарним професором. До 1821 р. викладав теорію мистецтв та археологію, потім перейшов на кафедру історії, статистики та географії, останні роки займав кафедру історії та літератури слов’янських діалектів. Із 1837 р. — ректор Московського університету. У своїх історичних розвідках розвивав концепцію А. — Л. Шльоцера щодо стародавніх юридичних та історичних пам’яток доби Київської Русі, згідно з якою стародавня Русь не знала ні писемності, ні торгівлі. Вважав, що згадки про грошові знаки, які є в «Повісті временних літ» та «Руській правді», свідчать про те, що ці твори були написані не раніше ХІІІ ст., оскільки, на його думку, грошові знаки з’явилися на Русі лише в ХІІІ ст. і поширювалися тут ганзейськими купцями. Діяльність створеної ним разом з учнями т. зв. скептичної школи в російській історіографії активізувала прискіпливі дослідження літописів, у ході яких постала проблема авторства і редакторства окремих їхніх частин. Каченовський був противником монархічно-консервативних і націоналістичних поглядів М. Карамзіна на російську історію й заперечував його метод зображення «минулого в рисах сучасності». Біографічні записки про Каченовського видав його син Володимир (ж. «Русская старина», 1890, кн. 6; «Библиографические записки», 1892, № 4—5).

ПОСИЛАННЯ: П. В. Голобуцький з сайта Інституту історії України НАН України.