Лідія Архимович

XX ст.УкраїнаМова і література

Архимович Лідія Борисівна (08.11.1916, м. Київ — 06.02.1990, там само) — музикознавець, дослідниця історії української музичної культури.


Навчалася на історико-теоретичному факультеті Київської консерваторії, згодом — в аспірантурі під керівництвом відомого музикознавця М. Пекеліса. Понад 30 років працювала в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського АН України, обіймаючи посади старшого наукового співробітника відділу музикознавства, завідувачки відділу театрознавства.

Результатом плідної багаторічної творчої діяльності Л. Архимович на терені українського музикознавства став вагомий доробок, що включав монографії, брошури, розділи у фундаментальних виданнях, статті у збірниках наукових праць, журналах, енциклопедіях, критичні й публіцистичні нариси, радіопередачі, в яких вона виступала як досвідчений музичний просвітник. Дослідниця однією з перших серед науковців (1947) здобула науковий ступінь кандидата мистецтвознавства після запровадження його в Україні в 1930-х рр. Вона — незмінний співавтор багатьох колективних підсумкових музично-історичних розвідок, які у вітчизняному музикознавстві були підготовлені та опубліковані протягом 1950—1960-х рр. Серед них «Історія української дожовтневої музики» (під редакцією О. Шреєр-Ткаченко), двотомні «Нариси з історії української музики», «Музыкальная культура Украины».

У співавторстві з відомим ученим М. Гордійчуком Л. Архимович написала фундаментальну працю «М. Лисенко. Життя і творчість» (1952), присвячену різнобічній творчій діяльності видатного композитора і продовжує ряд ідей, обґрунтованих у лисенкознавстві першої третини ХХ століття, передусім у розвідках М. Грінченка.

Перу Л. Архимович належать узагальнюючі праці з питань української опери — «Українська класична опера» (1957), «Шляхи розвитку української радянської опери» (1970). Разом із розробками М. Гордійчука з проблем розвитку національного симфонізму вони започаткували появу серії панорамних оглядів основних жанрів української професійної музики різних авторів, які побачили світ уже впродовж наступних десятиліть.

У 1978 р. вона була удостоєна звання лауреата Республіканської премії Українського театрального товариства в галузі театрознавства і театральної критики.

Сьогодні, в період звільнення музичної культури від ідеологічного тиску, праці Л. Архимович не втрачають своєї наукової вартості, розкриваються як невід’ємна складова фонду класичних надбань національної музикознавчої науки XX ст.

ПОСИЛАННЯ: НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.:ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т.1. — С. 106—107.