Пилип Пилипчук

XX ст.Україна, Російська імперіяДержава

Пилипчук Пилип Каленикович (1869, Волинська губ. — 1940, м. Холм, тепер Польща) — громадсько-політичний і державний діяч, дипломат.

Закінчив Петербурзький політехнічний інститут за спеціальністю інженер комунікацій. На початку ХХ ст. брав активну участь у діяльності Української громади у Петербурзі. Під час Першої світової війни — помічник начальника Київської округи водних шляхів. У 1917—1918 рр. — доцент теоретичної механіки у Київському політехнічному інституті. Належав до Української партії соціалістів-революціонерів, згодом — Української народно-республіканської партії. В уряді Цетральної Ради В. Винниченка — виконувач обов’язки директора департаменту Генерального секретарства торгу і промисловості. У період Директорії УНР — начальник водних шляхів Дніпра. У грудні 1918 — квітні 1919 р. керував Міністерством шляхів УНР в урядах В. Чехівського та С. Остапенка.

Влітку-восени 1919 р. очолював Надзвичайну дипломатичну місію уряду УНР у Варшаві, що була прийнята на вищому рівні Ю. Пілсудським і прем’єр-міністром І. Падеревським. У серпні 1920 р. входив до складу Комісії з вироблення Конституції УНР (створена 30.08.1920), яка працювала у м. Тарнув (Польща). У 1921—1922 рр. він — голова Ради Народних Міністрів і міністр фінансів УНР в екзилі. У 1922—1925 рр. — професор Українського (таємного) політехнічного інституту у Львові. З 1925 р. жив у Луцьку, працював інженером. Був засновником та головою Товариства ім. Лесі Українки.

ПОСИЛАННЯ: Українська дипломатична енциклопедія. — Т. 2. — К. ; Знання України, 2004. — С. 294.