Феофан Шиянов-Чернявський

XIX ст.УкраїнаДуховенствоЄпископи, Ректори, Просвітителі

Шиянов-Чернявський Федір Григорович (чернече ім’я — Феофан; 08.06.1741, м-ко Китайгород Полтавської губ., тепер Царичанського р-ну Дніпропетровської обл. — 12.01.1812, м. Переяслав Полтавської губ., тепер Переяслав-Хмельницький, райцентр Київської обл.) — ректор Чернігівської семінарії, єпископ Полтавський і Переяславський, перекладач.

Походив із міщанської родини. Ще в дитинстві залишився сиротою. У 1769 р. закінчив курс богослов’я Києво-Могилянської академії, який слухав два роки. Наприкінці липня того ж року його прийнято послушником до Києво-Печерської лаври. Послух відбував у Лаврській друкарні. У 1770 р. прийняв чернечий постриг. З 1774 р. — член Духовного собору Києво-Печерської лаври. 28.05.1775 р. призначений головним коректором Лаврської друкарні. Цей послух виконував до 1786 р. Займався також літературною і викладацькою роботою. 11.04.1787 р. у Київському Братському монастирі його висвячено на архімандрита Ніжинського Благовіщенського Назарет-Богородицького монастиря. У 1798—1799 рр. — архімандрит Чернігівського Єлецько-Успенського монастиря, у 1799—1800 рр. — Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря. Тоді ж обіймав посаду ректора Чернігівської семінарії (1798—1799). 12.02.1800 р. у Київському Софійському монастирі висвячено на єпископа Чигиринського, вікарія митрополита Київського. Жив у Київському Михайлівському Золотоверхому монастирі. Покращив його матеріальний стан за рахунок вікарних угідь. Влаштував також у монастирі іконно-книжкову крамницю. У 1803 р. створив скит неподалік від Києва, названий на його честь Феофанією. З січня 1807 р. — єпископ Полтавський і Переяславський з місцеперебуванням у Переяславі. За відгуками сучасників, був щиросердним, добродушним пастирем, ставився до всіх дуже приязно, розмовляв українською мовою. Похований у Переяславському Вознесенському монастирі.

ПОСИЛАННЯ: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII — XVIII cт.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 593.