Син Сігурда І Хрестоносця, правнука кролове Норвегії та Данії Єлизавети Ярославни. Був одружений з дочкою Інгеборг Мстиславни та данського принца Кнуда Лаварда – Христистиною (1118–1139).
У 1130 р. Магнус став королем Норвегії разом із своїм дядьком Гаральдом ІV. Із самого початку між співволодарями королівствами точилася прихована війна. Обидва готувалися до відкритого протистояння.
Війна між обома королями спалахнула у 1134 році. А вже 9 серпня цього ж року Магнус IV завдав рішучої поразки армії Гаральда IV при Ферльові в сучасній провінції Богуслен. Гаральд втік до Швеції, а Магнус IV став одноосібним королем Новрегії.
Всупереч порадом своїх радників Магнус розпустив свою армію й вирішив провести зиму у м. Берген. В цей час зібравши нову армію й отримавши допомогу данського короля Еріка II, Гаральд IV знову вступив до Норвегії. Війська швидко оволоділа значною частиною королівства і вже 7 січня 1135 року захопила Берген. Магнуса IV було взято в полон, осліплено, катровано, відрізано одну ногу та запроторено до монастиря Нідарґольм. Можливість повернути волю у Магнуса з'явилася, коли Гаральд IV був вбитий іншим претендентом на корону Сігурдом Слембе, який повернув Магнусу волю та корону. Після цього нові володарі королівства поділили сили. Магнус відправився до східної Норвегії, щоб приборкати ворогів. Втім там він зазнав поразки від Інге І, сина Гаральда IV. Після цього Магнус IV втік спочатку до Швеції, а потім й Данії, де намагався дістати підтримку, щоб повернути собі корону, військовий похід спільно з данськими військами зазнав невдачі, а сам Магунс ІV загинув.