Онуфрій Галалюк

XX ст.Україна, ПольщаДуховенствоАрхієпископи, Святі, Репресовані

Галалюк Онуфрій (світське ім’я — Антон Максимович; 02.04.1889, с. Посад-Ополе Ново-Олександрійського пов. Люблінської губ., тепер Республіка Польща — 01.06.1938, м. Благовєщенськ, РФ) — церковний діяч, архієпископ Курський і Обоянський, новомученик.

Народився в сім’ї лісника. Рано втратив батька; його дитинство минуло в сирітському притулку в м. Люблін (тепер Республіка Польща). Навчався в Холмському духовному училищі та Холмській духовній семінарії; у 1915 р. закінчив Петроградську духовну академію зі ступенем кандидата богослов’я. У 1913 р. прийняв чернецтво. З 1915 р. — викладач Пастирсько-місіонерської семінарії при Григоро-Бізюковському монастирі Херсонської єпархії; з 1919 р. — настоятель Успенського храму м. Берислав (тепер Херсонська обл.). З 1922 р. — архімандрит, настоятель Микільського храму в м. Кривий Ріг (тепер Дніпропетровська обл.). Активно виступав проти «обновленської» церкви. З 1923 р. — єпископ Єлизаветградський, вікарій Херсонської єпархії. Того ж року заарештований і висланий до Кривого Рога; ближчим часом заарештований удруге й переведений до м. Харків, де в 1924 р. звільнений з підпискою про невиїзд. У 1926 р. заарештований утретє і висланий до с-ща Кудимкара (Пермський край, Російська Федерація), звідки в 1928 р. переведений до м. Тобольська, а далі — до м. Сургут (тепер Тюменська обл., РФ). У 1929 р. звільнений, призначений єпископом Старооскольським (м. Старий Оскол Бєлгородської обл., Російська Федерація); у 1933 р. заарештований, проте невдовзі звільнений. З 1933 р. — єпископ Бєлгородський, управитель Курської єпархії, пізніше — єпископ Курський; з 1934 р. — архієпископ Курський і Обоянський. У 1935 р. заарештований за звинуваченням у «створенні контрреволюційного угруповання»; засуджений до десятирічного терміну ув’язнення. Покарання відбував у радгоспі НКВС на станції Срєднє-Бєлая Амурської обл. У 1938 р. переведений до в’язниці м. Благовєщенська, засуджений до смертної кари і розстріляний. У 1990 р. офіційно реабілітований; у 1993 р. канонізований постановою синоду УПЦ як місцевошанований святий, у 2000 р. канонізований як новомученик для загальноцерковного вшанування.