Дмитро Андрієвський

XX ст.БельгіяДержава

Андрієвський Дмитро Юрійович (27.09.1893, с. Будки Лохвицького пов. Полтавської губ., тепер Лохвицького р-ну Полтавської обл. — 30.08.1976, м. Дорнштадт, Німеччина) — ідеолог українського націоналізму, дипломат, політичний діяч, публіцист, інженер.

Д. Андрієвський ще з молодих літ брав активну участь в українському національному русі. Інженер за фахом. У 1919—1920 рр. працював у складі дипломатичної місії Української Народної Республіки у Швейцарії, згодом став консулом УНР у цій країні. Після поразки Української революції 1917—1921 рр. змушений був емігрувати до Бельгії, але політичної діяльності не припинив. У Брюсселі очолив Українську національну раду та Європейське об’єднання українських організацій. У 1927 р. в Берліні відбулася Перша конференція українських націоналістів, на якій Д. Андрієвського (як ідеологічного референта) разом з Є. Коновальцем, М. Сціборським та В. Мартинцем обрали до першого складу Проводу українських націоналістів. У цей час його численні статті з’являються в журналах «Національна думка» та «Розбудова нації». Він бере активну участь і в діяльності Групи української національної молоді. Авторитет Д. Андрієвського був настільки високим, що після Установчого конгресу Організації українських націоналістів у 1929 р. у Відні він обійняв посаду політичного референта Проводу українських націоналістів. Працював також як референт зовнішньої політики ОУН, дотримуючись у своїй діяльності тези про необхідність співпраці ОУН з іншими українськими політичними силами. Після розколу ОУН у 1940 р. Д. Андрієвський став одним із лідерів організації під проводом А. Мельника — ОУН (м). Під час Другої світової війни вів надзвичайно активну націоналістичну роботу, за що і був ув’язнений німецькою владою у концтаборі в м. Брец (1944). Йому пощастило вижити і вже у 1948 р. Д. Андрієвський став членом створеної зусиллями уряду УНР в екзилі та багатьох українських організацій і партій Української національної ради та її виконавчого органу. У своїх численних публіцистичних працях Д. Андрієвський відтворював етапи діяльності Організації українських націоналістів, методично викладав основні засади ідеології українського націоналізму, висвітлював питання української міжнародної політики і дипломатії. Найбільшою увагою донині користуються його роботи «Наша позиція», «Шлях розбудови», «Обставини 30-х років і Провід українських націоналістів», «Російський колоніалізм і совєтська імперія». ПОСИЛАННЯ: НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.:ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т.1. — С. 74—75.