Василь Білозерський

XIX ст.Росія, УкраїнаДержава і військо

Білозерський Василь Михайлович (1825, хутір Мотронівка Борзенського пов. Чернігівської губ., тепер село Чернігівської обл., — 20.02.1899, там само) — український громадсько-політичний і культурний діяч, журналіст. Один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства.

Народився у небагатій дворянській родині колезького асесора. В 1846 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Викладав історію й географію у Петровському кадетському корпусі в м. Полтаві. У 1847 р. заарештований за участь у Кирило-Мефодіївському братстві. В організації дотримувався поміркованої позиції: був противником застосування насильницьких методів боротьби, вважав за можливе через пропаганду ідей слов’янської єдності та братерської любові серед широких верств населення об’єднати слов’янські народи у федеративну державу. Автор «Записки» (пояснення до Статуту Кирило-Мефодіївського братства), в якій змалював тяжке становище слов’янських народів, зокрема українського. Після нетривалого перебування під слідством у Петропавлівській фортеці (Санкт-Петербург) засланий до м. Петрозаводська, де працював молодшим помічником в Олонецькій губернській канцелярії. З 1849 р. — асесор Олонецького губернського правління. Пізніше дістав чин титулярного радника, в 1853 р. був представлений до нагороди. У 1856 р. переїхав до Санкт-Петербурга, де був призначений радником Першого департаменту управи благочиння. У 1861—1862 рр. редагував перший український громадсько-політичний щомісячник «Основа» (Петербург, 1861—1862), де публікували свої твори М. Костомаров, П. Куліш, Марко Вовчок, О. Стороженко, A. Свидницький, С. Руданський, Л. Глібов. В «Основі» вперше надруковано численні твори Т. Шевченка (понад 70), зокрема «Пустка» («Заворожи мені, волхве…»), «Чернець», початок поеми «Єретик», друга редакція поеми «Москалева криниця», останній вірш поета «Чи не покинуть нам, небого…»; спогади про Т. Шевченка, листи до нього, що мають надзвичайне історико-літературне значення. Після 1862 р. В. Білозерський служив у Варшаві. Підтримував зв’язки з народовольськими виданнями в Галичині («Мета», «Правда»). Наприкінці життя відійшов від літературної роботи та активної громадської діяльності, подав у відставку й оселився на хуторі Мотронівка, де й помер. Автор низки статей про поезію Т. Шевченка, в яких обстоював думку, що творчість поета розвивалася насамперед в національно-патріотичному річищі.

ПОСИЛАННЯ:

НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.: ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т.1. — С. 206—207.