Євген Березняк

XX ст.СРСРДержава і військо

Березняк Євген Степанович (нар. 25.02.1914, м. Катеринослав, тепер м. Дніпропетровськ) — педагог, військовик, учасник Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр., Герой України, один із рятівників міста Краків (тепер — Республіка Польща).

У 1928 р. закінчив педагогічний технікум у м. Зінов’євськ (тепер — м. Кіровоград), у 1933 р. — Учительський інститут у м. Бердянськ. У 1933—1939 рр. працював учителем, директором школи, завідувачем Райвно в Дніпропетровській області. З жовтня 1939 р. до початку Великої Вітчизняної війни завідував Львівським міським відділом народної освіти.

З жовтня 1941 р. активно включився в підпільну боротьбу з німецькими окупантами на Дніпропетровщині, був пропагандистом і зв’язковим Петропавлівського підпільного райкому і Дніпропетровського обкому партії. Організував і особисто займався підпільною діяльністю на окупованій гітлерівцями території Петропавлівського і Межівського районів.

Після визволення у жовтні 1943 р. м. Дніпропетровськ — завідувач сектору Дніпропетровського обкому КП (б) У. Наприкінці 1943 р. направлений у Московську розвідувальну школу Головного розвідувального управління Генштабу Червоної армії, після її закінчення очолив групу військових розвідників, якій було присвоєно кодову назву «Голос». Групу відкомандировано у розпорядження розвідувального відділу штабу Першого Українського фронту; тут Є. Березняку довірили очолити десантну розвідувальну групу особливого призначення.

У ніч на 19 серпня 1944 р. група під його проводом десантувалась на території Польщі під Краковом і в цьому районі протягом 156 днів виконувала бойове завдання. За порівняно короткий термін своєї діяльності у тилу ворога групі вдалося повністю розвідати розташування стратегічних об’єктів Краківського «укріпрайону», зібрати й передати у Генштаб фронту достовірну інформацію про дислокацію нацистських армій, корпусів і дивізій, а також повітряних ескадр. Найважливішими операціями групи були: отримання від німецької абвер-команди № 115 плану мінування Кракова та відомостей щодо складу, озброєння і дислокації усіх дивізій і корпусів, що входили у 17-ту польову армію, яка утримувала оборону перед військами Першого Українського фронту. Завдяки мужнім оперативним діям керованої Березняком групи особливого призначення «Голос» було врятовано стародавнє польське місто Краків, заплановане до цілковитого знищення гітлерівцями. Після виходу з ворожого тилу (адже під час чергової розвідувальної операції він потрапив у гестапо, звідки йому вдалося втекти), Євген Степанович Березняк потрапив на «державну перевірку» до фільтраційного табору № 174 НКВС, розташованого у м. Подольськ (тепер — Московської обл., РФ), для осіб, які побували в оточенні чи в полоні (або ж, як він сам, — у гестапівських застінках). Проведені «компетентними органами» численні перевірки підтвердили невинуватість Березняка. Але остаточно Євгена Степановича реабілітовано лише у 1965 р.

З кінця 1945 і до 1952 р. Є. С. Березняк очолював Львівський міський відділ народної освіти, був обраний депутатом Львівської міськради. У 1947 р. закінчив Педагогічний інститут у Львові. У 1952—1954 рр. працював начальником відділу навчальних закладів Львівської залізниці. У 1954—1984 рр. займав високі посади у Міністерстві освіти України, зокрема майже

25 років був начальником Головного управління шкіл, членом колегії міністерства. Заслужений учитель України (1961). Кандидат педагогічних наук (1968).

Останні роки трудової діяльності і до 1998 р. він працював старшим науковим співробітником Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України. З квітня 1998 р. — на пенсії. Живе у Києві. Почесний академік АПН України.

Автор наукових праць з питань управління освітою, навчання та виховання, а також книги спогадів з воєнного часу («Я „Голос”», 1971), перекладеної багатьма мовами світу. Про подвиг Євгена Степановича Березняка і очолюваних ним розвідників створено багатосерійний фільм „Майор Вихор” (сценарій Ю. Семенова), польський фільм „Зберегти місто”, два документальні фільми „Тепер їх можна назвати” та «Операція „Голос”» (Польща).

Посилання:

Енциклопедія сучасної України. — Т. 2, 2003. — С. 507.