Іван Самойлович

XVII ст.УкраїнаКозацька доба

Самойлович Іван Самійлович (1630—1690) — гетьман Лівобережної України (1672—1687 рр.).

Походив із сім’ї священика Самійла Самойловича з Ходоркова (тепер Житомирська обл.). Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії. Службу в козацькому війську розпочав військовим писарем. Згодом був веприцьким сотником Гадяцького полку, з 1665 р. — красноколядинським сотником Чернігівського полку, отримав звання значкового товариша. Брав участь у повстанні 1668 р. проти московської влади в Україні. Після загибелі гетьмана І. Брюховецького приєднався до наказного гетьмана Д. Многогрішного. У 1668—1669 рр. був наказним полковником та полковником чернігівським. Протягом 1669—1672 рр. — генеральний суддя. Брав участь у старшинській змові проти гетьмана Д. Многогрішного. На старшинській раді в Козачій Діброві 17 червня 1672 р. обраний гетьманом Лівобережної України. Прагнув об’єднати під своїм правлінням Лівобережну й Правобережну Україну, для чого провадив боротьбу проти правобережного гетьмана П. Дорошенка. Керував козацьким військом під час Чигиринських походів 1677 і 1678 рр. (проти турків). За правління І. Самойловича Українська Православна Церква втратила свою незалежність і в 1686 р. була підпорядкована Московському патріархові. І. Самойлович був прихильником сильної гетьманської влади, яку намагався зробити спадковою. За його правління, завдяки масовому переселенню правобережного населення на Лівобережжя та Слобожанщину (політика «великого згону»), поступово відродилося економічне життя Гетьманщини. Провівши ряд успішних бойових операцій на Правобережжі, 1674 р. домігся на Генеральній раді в Переяславі проголошення себе «на обох боках Дніпра єдиним гетьманом над усім Військом Запорозьким». Авторитарний спосіб правління І. Самойловича, великі податки на утримання у Гетьманщині московських залог, які важким тягарем лягали на місцеве населення, викликали незадоволення серед козацтва. Старшинська верхівка почала писати московському цареві доноси на гетьмана, звинувачуючи його у зловживанні владою та таємних зносинах з Кримським ханством. Влітку 1687 р., скориставшись з невдалого спільного українсько-московського походу на Крим, старшина безпідставно звинуватила І. Самойловича у його провалі та звернулася до царського уряду з проханням усунути гетьмана від влади. 23 липня 1687 р. ставку гетьмана оточили російські війська. На козацькій раді на річці Коломак І. Самойловича скинули з гетьманства (обравши новим гетьманом Івана Мазепу), заарештували й разом із сином Яковом відправили до Москви, а звідти — до Сибіру. Помер у Тобольську 1690 року. Промосковську політичну орієнтацію І. Самойловича різко засудив Т. Шевченко в баладі «Заступила чорна хмара…».