Вацлав Жевуський

XIX ст.Україна, Австрія, Сирія, Ліван, Аравія Природничі науки

Жевуський (Ржевуський) Вацлав (1785, м. Львів — 1831) — польський магнат на Східному Поділлі, мандрівник, орієнталіст, засновник першого в Європі інституту орієнталістичних досліджень.

Вацлав Жевуський був сином останнього польного коронного гетьмана Северина Жевуського, нащадка давнього магнатського роду (герба «Крживда»). Закінчив військову школу у Відні, після чого служив в австрійській армії; під час служби опанував турецьку та арабську мови. З 1818 р. перебував на Близькому Сході: відвідав Сирію, Ліван, Палестину, Ірак, увійшов у контакт із ватажками бедуїнських кочових племен. Під час східних мандрів прийняв іслам та ім’я «Тадж ель-Фахр ель-Нішан» («Вінець слави»); провів серйозну сходознавчу наукову роботу, склав карти Мекки (до якої здійснив паломництво), Персії, Аравійського півострова. У 1821 р. повернувся в Україну; жив у власному маєтку в м-ку Саврань Подільської губ. (нині Вінницька обл.), куди привіз велику колекцію природничих та археологічних знахідок, а також стадо племінних арабських коней; відзначався романтичним «східним» стилем життя, поєднуючи його з українськими козацькими традиціями; був відомий як меценат (покровитель музик-торбаністів і зокрема Г. Відорта). Заснував перший у Європі інститут орієнталістичних досліджень. Під час польського повстання 1830—1831 рр. виставив на допомогу повстанцям кавалерійський загін; після поразки в битві під Дашевом 13 травня 1831 р. пропав безвісти (імовірно, загинув за нез’ясованих обставин).

Автор праць «Про коней східних племен» (французькою мовою, з авторськими ілюстраціями), «Подорож до Пальміри» (1821); зібрав унікальну колекцію нот бедуїнської музики (з 1927 р. зберігається в Національній бібліотеці Польщі). Постаті В. Жевуського присвячені твори класиків польської літератури А. Міцкевича («Фарис»), Ю. Словацького («Дума про Вацлава Жевуського»), В. Поля («Золотобородий гетьман»), М. Будзинського («Вацлав Жевуський»), малярські твори Ю. Коссака, П. Міхаловського, Я. Суходольського, а також українська народна пісня «Ревуха» («Спів Ревухи»).