Моше Шарет

XX ст.ІзраїльДержаваМіністри

Шарет Моше (1894, м. Херсон — 1965, Ізраїль) — другий прем’єр-міністр Ізраїлю, депутат Кнесету. Розвинув стратегію та тактику сучасної ізраїльської дипломатії.

З дитинства його оточувала атмосфера сіонізму (його батько, Яків Черток, був одним з перших білуйців-палестинофілів).

З раннього дитинства він вивчав іврит. У 1906 р. сім’я Шарета репатріювалась до Палестини, де він закінчив школу. Моше Шарет вивчав право в Константинополі. Під час Першої світової війни Шарет працює перекладачем. Пізніше вивчав економіку в Англії.

Повернувшись до Палестини у 1931 році, Моше Шарет стає секретарем політичного відділу Єврейської агенції Сохнут, а у 1933 — главою цього відділу. Цю посаду він обіймав аж до проголошення незалежності держави Ізраїль у 1948 році. До його функцій входила підтримка постійних контактів з британськими властями в Палестині та організація сіоністської пропаганди. У 1947 році Моше Шарет разом зі своїми соратниками в Єврейській агенції був заарештований британськими властями і заточений на чотири місяці до в’язниці Латрун.

Моше Шарет брав активну участь у лобіюванні резолюції ООН про розділ підмандатної Палестини і створення незалежної єврейської держави. Після проголошення незалежності Ізраїлю він переклав своє прізвище на іврит і став першим міністром закордонних справ Ізраїлю. У січні 1954 року, коли Давид Бен-Гуріон подав у відставку, Моше Шарет стає другим прем’єр-міністром Ізраїлю. Наступного року, після повернення Д. Бен-Гуріона на посаду прем’єра, М. Шарет став міністром закордонних справ. В результаті гострих розбіжностей з Д. Бен-Гуріоном у листопаді 1955 року М. Шарет подав у відставку з посади міністра закордонних справ. У 1960 р. він був обраний головою Єврейської агенції Сохнут і присвятив останні роки свого життя міжнародній пропаганді ідей сіонізму та літературній діяльності.

Моше Шарет помер 7 липня 1965 року в Єрусалимі.

Головне досягнення М. Шарета — це розвиток стратегії та тактики сучасної ізраїльської дипломатії. Цій справі він присвятив 25 років свого життя, виховавши плеяду професійних ізраїльських дипломатів. Він був не лише видатним політичним діячем, але й тонким перекладачем поезії, знавцем івриту та чудовим оратором. Одна з його книг, яка вийшла вже в наші дні, — переклади російської поезії на іврит.