Острозький Іван (Януш)

XVII ст.Україна, ПольщаКозацька доба

Острозький Іван (Януш) Костянтинович (1554—1620) — князь острозький, староста білоцерківський, богуславський, черкаський, канівський, переяславський, воєвода волинський, каштелян краківський, старший син Костянтина Василя Острозького та Софії Тарнавської, брат Олександра Острозького.

Старший син Костянтина Василя Острозького та Софії Тарнавської, брат Олександра Острозького. У 1577 р. — активний учасник оборони Дубенського замку від татар. Останній з великого роду князів Острозьких і перший, хто зрадив віру батьків і перейшов до унії (1579). Освіту здобув при дворі імператора Священної Римської імперії. Був вихований у латино-польському дусі. Новонавернений католик Януш Острозький — власник сотні міст і замків, а також тисяч сіл на Волині, з 1585 р. — волинський воєвода, з 1593 р. — каштелян краківський, з щирої монаршої і сеймової ласки отримав саме чорноземне серце України — староства білоцерківське, богуславське, черкаське, канівське і переяславське. Став найпотужнішим паном у Речі Посполитій, аж поки Вишневецькі не переросли його ще більше. На початку XVII ст. укріпив Дубенський замок бастіонами, глибоким ровом і підвісним мостом. З 1608 р. — князь острозький. У 1609 р. для захисту кордонів держави і своїх володінь заснував Острозьку ординацію, столицею якої згодом стало м. Дубно. У Дубенському замку постійно тримав до 300 воїнів. Оберігав скарби дідів-прадідів, серед яких особливо дорожив золотою медаллю із зображенням свого батька, князя Костянтина, яку завжди як оберіг брав із собою в походи. Ця медаль нині зберігається в Ермітажі. Заснував у Дубні костел бернардинців та костел Яна Непомука. Православ’ю у своїх володіннях не перешкоджав. За його заповітом було створено командорство Мальтійського ордену в Польщі. За заповітом, до його онуків, синів дочки Єфросинії, яка була одружена з О. Заславським, від 1620 р. перейшли величезні маєтності Острозької ординації (24 міста і бл. 600 сіл) і титул князів Острозьких, після смерті останнього з роду Заславських — Олександра-Януша — ординація перейшла до князів Любомирських. Найстарша дочка Софія, дружина тогочасного коронного підчашого Станіслава Любомирського, який згодом став воєводою краківським, одержала в спадщину м. Полонне (тепер Хмельницької обл.).