Брячислав Ізяславич

XI ст.Київська РусьКняжа добаКнязі та князівни

Брячислав Ізяславич (бл. 997—1044) — князь полоцький (1001—1044). Онук великого князя київського Володимира Святославича (Великого) та полоцької князівни Рогніди Рогволодівни (Горислави). Син родоначальника полоцької династії Володимировичів ─ Ізяслава Володимировича.

Ім’я його матері невідоме. Мав старшого брата ─ Всеслава, який, очевидно, помер у юному віці (1003).

Після смерті батька (1001), ще в дитинстві успадкував Полоцьке князівство, де певний час від іменіБрячислава правила його мати та верхівка полоцького боярства. Від свого діда — Володимира Великого отримав ще й Луцьк. Однак не полишав амбітних сподівань вокняжитись у стольному граді Києві.

У 1021 р. здійснив раптовий напад на Новгород, і на зворотному шляху, навантажений здобиччю і обтяжений численними бранцями, був розбитий військом свого дядька, великого князя київського Ярослава Мудрого (це була вже друга поразка Брячислава у протиборстві з Ярославом Мудрим: у 1020 р. той вперше здобув перемогу надплемінником). Ярослав переслідував утікача і примусив його погодитися на умови мирної угоди, призначивши Брячиславові в уділ міста Усвят і Вітебськ. Незважаючи на цю угоду, де Брячислав офіційно визнав верховенство Києва, військові дії між дядьком і племінником не припинялися. Останній «всі дні життя свого», як сказано в літописі, продовжував воювати з Ярославом. Розширив територію Полоцького князівства, приєднав до нього землі між Західною Двіною і Десною, де заснував місто Брячиславль (нині м. Браслав Вітебської обл., Республіка Білорусь).

При ньому тривала відбудова Полоцька на новому місці, зводився собор Пресвятої Богородиці, в якому в 1007 р. було перепоховано князевого брата. Скидалося на те, що Полоцьке князівство намагалося стати незалежним від Києва в часи боротьби за великокняжий престол.

У 1026—1036 рр., після поразки Ярослава у боротьбі з його братом Мстиславом, Брячислав міг діяти незалежно від Києва, але з 1036 р. він знову офіційно визнав верховенство великого князя київського.

Ім’я дружини Брячислава Ізяславича невідоме. Літопис руський опосередковано згадує про неї під 1044 р., не називаючи імені, буцімто вона, довго не маючи дітей, врешті народила князеві сина «від волхвування», тобто вдавшись до чародійства. Через це, єдиний син Брячислава — Всеслав іменувався в народі «Чародій», «Віщий» (вочевидь, князь назвав свого первістка-спадкоємця Всеславом на честь брата).

Всеслав Брячиславич продовжив династію полоцьких князів і на короткий час став навіть великим князем київським. Мав шестеро синів. Поміж його славетних нащадків — онучка Єфросинія Полоцька — свята покровителька Білорусі; правнучка Софія Полоцька — королева Данії (серед її дев’ятьох дітей найвідоміші — наступні королі Данії Кнут VІ і Вальдемар ІІ Переможець, королева Франції Інґеборґ, королева Швеції Рікса).

Портрет (уявний) Брячислава Ізяславича.

ДЖЕРЕЛА:

Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. К., Дніпро, 1989. С. 84—85; Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кін. IX — поч. XVI ст.): склад, суспільна і політична роль: Історико-генеалогічне дослідження. Львів, 2000. Розділ: 3.2. ; Алексеев Л. В. Полоцкая земля // Древнерусские княжества Х─XIIIвв. М., 1975; Загарульскі Э. М. Заходняя Русь: ІХ─ХІІІ ст.: Вучэб. дапам. Мінськ, 1998; Малий словник історії України / Відп. ред. В. Смолій. К., Либідь, 1997; ПСРЛ, т. 7; Воскресенская летопись. СПб., 1856; Никоновская летопись, ч. 1. СПб., 1862; Грушевський М. С. Історія України-Руси, т. 2. К., 1992; Данилович В. Е. Очерк истории Полоцкой земли до конца XIV столетия. К., 1896; Історія України: Енциклопедичний довідник. К., Генеза, 2008.