Йосиф Сембратович

XIX ст.Італія, Україна, АвстріяДуховенствоМитрополити, Ректори

Сембратович Йосиф (08.11.1821, с. Криниці на Лемківщині, тепер Польща — 23.10.1900, м. Рим, Італія) — греко-католицький церковний діяч, митрополит Галицький, архімандрит Львівський, граф (з 1870). Віце-ректор Віденської духовної семінарії.

Народився на Лемківщині, де його батько служив парохом і деканом. Початкову освіту здобув у с. Мушині. Після закінчення гімназії в Новому Санчі переїхав до Відня, був вихованцем цісарського конвікту. Закінчив теологічний факультет Віденського університету, доктор теології. У 1845 р. був висвячений на священика під іменем о. Йосифа і був прийнятий до найвищого богословського закладу — Августинеуму. Повернувшись на Галичину, став префектом у щойно відкритій духовній семінарії в Перемишлі, а в 1850 р. — префектом духовної семінарії у Львові. Після заснування у 1852 р. у Відні Генеральної греко-католицької духовної семінарії обіймав у ній до 1860 р. посаду віце-ректора, був також парохом церкви Св. Варвари. З 1860 р. — професор теології Львівського університету. У 1865 р. митрополит Литвинович висвятив о. Йосифа на архієрея. Після смерті Перемишльського єпископа Томи Полянського (1869) адміністрував перемишльську єпархію. У 1870 р. цісар призначив його митрополитом Галицьким, а через місяць Папа Римський Пій ІХ затвердив це призначення. Сембратович приділяв велику увагу піднесенню духовності українського народу, особливо катехізації та проповідницькій діяльності. Здійснив реставрацію собору Св. Юра у Львові. У 1876 р. видав митрополичий лист «Про велику гідність людини», в якому виступав за тверезий спосіб життя.

Через поширення москвофільського руху в Галичині після ліквідації уніатської церкви в Холмській єпархії на адресу митрополита Йосифа прозвучало чимало звинувачень. У 1882 р. під цим тиском він залишив кафедру і переїхав до Рима, де працював у Конгрегації поширення віри, у папській комісії для ревізії церковних книг. Перебуваючи у Римі, вельми посприяв проведенню Львівського собору в 1891 р.

Перед смертю подарував свою цінну бібліотеку українській Папській семінарії у Римі. Похований на римському цвинтарі «Верамо».