Сергій Глазьєв

XX ст.Росія, УкраїнаДержава і військоМіністри

Глазьєв Сергій Юрійович (нар. 01.01.1961, м. Запоріжжя) — учений-економіст, доктор економічних наук, професор, академік РАН, державно-політичний діяч, депутат Державної думи, міністр зовнішніх економічних зв’язків, директор Інституту нової економіки Державного університету управління.

У 1983 р. закінчив економічний факультет Московського державного університету ім. М. Ломоносова, у 1986 р. — аспірантуру Центрального економіко-математичного інституту (ЦЕМІ) Академії наук СРСР, захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук.

У 1986—1991 рр. Глазьєв працював науковим співробітником, завідувачем лабораторії системного аналізу ЦЕМІ. У 1990 р. захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора економічних наук, ставши наймолодшим ученим-економістом в СРСР, що отримав докторський ступінь. У середині 1980-х рр. підтримував стосунки з членами неформального співтовариства молодих економістів, лідером якого був Анатолій Чубайс.

У грудні 1991 р. Глазьєв призначений першим заступником голови Комітету зовнішніх економічних зв’язків (КЗЕЗ), у січні 1992 р. перетвореного у Міністерство зовнішніх економічних зв’язків. У липні цього ж року Глазьєв посів міністерський пост. У вересні 1993 р. він подав у відставку через незгоду з указом Президента РФ Бориса Єльцина про розпуск парламенту. Повернувся на роботу в ЦЕМІ.

З грудня 1993 р. Глазьєв — депутат Державної думи 1-го скликання за федеральним списком Демократичної партії Росії (ДПР), проте в саму ДПР не вступив. У лютому 1994 р. обраний головою парламентського комітету з економічної політики. У жовтні 1994 р. увійшов до складу оргкомітету Всеросійського конгресу російських общин (КРО). КРО брав участь у виборах до Держдуми в 1995 р., але не подолав п’ятивідсоткового бар’єра. У 2003 р. Глазьєв очолив КРО і залишався формальним главою цієї організації до грудня 2006 р.

У 1995—1996 рр. працював консультантом Рахункової палати РФ. У 1996 р. підтримав на президентських виборах генерала Олександра Лебедя, був розробником його економічної програми. У 1996—1999 рр. очолював інформаційно-аналітичне управління апарату Ради Федерації.

У грудні 1999 р. Глазьєва обрано депутатом Державної думи РФ за списком фракції КПРФ. У парламенті очолив комітет з економічної політики і підприємництва. У вересні 2002 р. він брав участь у позачергових виборах на посаду голови адміністрації Красноярського краю, призначених у зв’язку із загибеллю в авіакатастрофі губернатора О. Лебедя. Посів третє місце.

У вересні 2003 р. став співголовою виборчого блоку «Родина» (укр. — «Батьківщина»). А у грудні того ж року обраний до Державної думи 4-го скликання, призначений керівником фракції «Родина».

30 січня 2004 р. Глазьєв оголосив про перетворення блоку «Родина» в громадсько-політичний союз, на засновницькому з’їзді якого він був обраний головою.

На виборах Президента Росії у 2004 р. балотувався в президенти. У квітні 2004 р. пройшов з’їзд громадсько-політичного союзу «Родина», на якому, за пропозицією Глазьєва, союз перейменували у загальноросійське суспільне об’єднання «За гідне життя». Одночасно він залишив посаду керівника фракції «Родина» в Держдумі.

Глазьєв є автором 150 наукових робіт, присвячених питанням макроекономіки. Нагороджений медаллю Ю. Кондратьєва (однією з найпрестижніших російських нагород у галузі економіки) за цикл досліджень т. зв. довгих хвиль в економічному розвитку. З 2000 р. — член-кореспондент РАН, а з 2008 р. — академік РАН. У квітні 2007 р. Глазьєв очолив Інститут нової економіки Державного університету управління.

Посилання: Офіційний сайт С. Глазьєва http://glazev.ru/