Євдокія Завалій

XIX ст.СРСРВійськоПолковники, Герої, Друга світова війна

Завалій Євдокія Миколаївна (28.05.1924, с. Новий Буг Новобузького р-ну Миколаївської обл. — 05.05.2010, м. Київ) − військовик, єдина жінка — командир взводу морської піхоти в роки Великої Вітчизняної війни, гвардії полковник.

Незабаром після того, як Євдокії виповнилося 17 років, почалася Велика Вітчизняна війна. 25 липня 1941 р. бої почалися в її рідному селі: німці висадили тут десант. Євдокія під бомбардуванням перев’зувала поранених бійців і командирів. Коли 96-й кавалерійський полк (5-та кавалерійська дивізія, 2-й кавалерійський корпус) став відступати, вона умовила командира полку взяти її з собою.

У полку вона служила санітаркою. При переправі через Дніпро в районі Хортиці була поранена, відправлена в госпіталь у м. Краснодар. Медики хотіли її комісувати, але дівчина відмовилася. Після лікування Євдокію направили в запасний полк, але при відборі солдатів на передову, Завалій прийняли за чоловіка (і вона стала зватися Євдокимом). Так Євдокія отримала призначення у 6-ту десантну бригаду. Їй вдавалося зберегти свою таємницю протягом восьми місяців. Після того, як Євдокія взяла в полон німецького офіцера, її перевели у відділення розвідки, командиром якого незабаром вона стала. В одному з боїв командира взводу було убито, і Завалій підняла всіх в атаку. Поранену у цьому бою Євдокія потрапила в госпіталь, де відкрився її секрет: «Євдоким» Завалій, який 8 місяців воював разом із десантниками, виявився дівчиною − Євдокією. У 1943 р. її відправили на шестимісячні курси молодших командирів, після закінчення яких, у званні молодшого лейтенанта, зарахували командиром взводу у 83-тю бригаду морської піхоти.

Командуючи взводом, Є. Завалій визволяла Севастополь, штурмувала Сапун-гору (за це нагороджена орденом Великої Вітчизняної війни I-го ступеня), брала участь у боях за Балаклаву, Цукрову Головку і Керч, переправлялася через Дністровський лиман, звільняла Бессарабію, воювала за визволення Тамані, Туапсе, Новоросійська, висаджувалася з десантом у румунській Констанці, болгарських Варні та Бургасі, Югославії.

У ході Будапештської наступальної операції Євдокія Завалій зі своїм взводом, пройшовши через міську каналізацію з кисневими подушками, захопила бункер німецького командування. Серед полонених був генерал, для якого цей полон став ганьбою, тому що командиром десантників виявилася дівчина. За це Є. Завалій нагороджена орденом Червоного Прапора.

Зі своїм взводом Євдокія перекрила шлях до відступу німецьких танків. Десантники під її командуванням підбили 7 танків.

Після закінчення війни Завалій пропонували направити на навчання до військового училища, але позначилися 4 поранення і 2 контузії, отримані під час бойових дій.

У 1947 р. Є. М. Завалій демобілізувалася і виїхала до Києва. У Києві вийшла заміж. У неї 2 дітей, 4 онуків і 4 правнуки. Працювала директором гастроному.

Померла в Києві.

Відео фільм "Україна і українці у другій світовій війні".