Андрій Мельник

XX ст.УкраїнаВійсько Повний текст

Мельник Андрій Анастасійович (12.12.1890, м. Воля Якубова Дрогобицького р-ну Львівської обл. — 01.11.1964, м. Клерво, Люксембург) — військовий і політичний діяч, полковник армії УНР, організатор формації Січових Стрільців у Києві, один з організаторів УВО.

У 1914—1916 рр. — учасник Першої світової війни, командував сотнею легіону Українських січових стрільців на австрійсько-російському фронті. Сотня Мельника відзначилась під час боїв на Маківці, під Заваловом і над Стрипою. У 1916 р. Мельник потрапив у російський полон. Був відправлений у табір для військовополонених у с. Дубовці під Царицином (тепер Волгоград, Росія), звідки у 1917 р. Мельник з групою українських старшин втік і незабаром дістався Києва. У січні 1918 р. він став одним з організаторів куреня Січових стрільців. З січня 1918 р. — начальник штабу Куреня січових стрільців, з березня, після сформування полку січових стрільців, — начальник штабу полку. Під час повстання проти влади гетьмана Павла Скоропадського — заступник командира Осадного корпусу, а з січня 1919 р. — виконуючий обов’язки командира корпусу. У грудні 1918 р. Мельнику було присвоєно військове звання — отаман армії Української Народної Республіки. У листопаді 1918 р. Мельник, очолюючи штаб Окремого загону Січових стрільців, розробив план і брав участь у Мотовилівському бою. У березні-червні 1919 р. — начальник штабу Дієвої армії, у липні-серпні 1919 р. — помічник коменданта групи Січових стрільців. У кінці 1919 р. був інтернований польськими військами у Рівному. У 1920—1921 рр. — інспектор військових місій УНР у Празі. У 1922 р. повернувся в Галичину, де став співзасновником Української військової організації (УВО), а згодом крайовим комендантом. У квітні 1924 р. Андрій був заарештований польською поліцією і засуджений до 4-річного ув’язнення. Після звільнення продовжував займатися громадсько-політичною діяльністю. У 1932—1938 рр. — член правління видавничої спілки «Діло», у 1933—1938 рр. — голова Головної ради католицької асоціації української молоді «Орли», член Товариства українських комбатантів «Молода Громада». В 1934 — член сеньйорату УВО та голова сенату ОУН. 11 жовтня 1938 р. став головою Проводу Українських Націоналістів (ПУН). У роки фашистської окупації України він послідовно відстоював ідею створення української незалежної держави, за що потрапив під арешт, а з 26 лютого 1944 р. був ув’язнений в концтаборі Заксенхгаузен. Після звільнення у 1945 р. жив у Німеччині та Люксембурзі. У 1947 р. на Третьому великому зборі українських націоналістів Мельник обраний довічним головою ПУН. Післявоєнний період свого життя присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил. У 1957 р. висунув ідею створення Світового конгресу українців і союзу українців, реалізовану в 1967 р. зі створенням Світового конгресу вільних українців.

Відео фільм "Україна і українці у другій світовій війні".