Микола Барабашов

XX ст.СРСРАвіація і космонавтика

Барабашов Микола Павлович (18. 03. 1894, м. Харків, — 29. 04. 1971, там же) — астроном.

Народився в сім’ї лікаря-офтальмолога. Навчався в 1-й Харківській гімназії. У 1912—1914 рр. — студент Дерптського, у 1914—1919 рр. — Харківського університету. Залишений при кафедрі астрономії для підготовки до професорського звання; водночас працював учителем. З 1927 р. — професор, з 1930 р. — директор Харківської астрономічної обсерваторії, з 1933 р. — завідувач кафедри астрономії Харківського університету. З 1936 р. — доктор фізико-математичних наук; з 1941 р. — заслужений діяч науки УРСР. У 1941—1943 рр. перебував в евакуації (м. Кзил-Орда, Казахська РСР; м. Ташкент, Узбецька РСР). У 1943 р. повернувся до Харкова, призначений ректором університету (до 1945 р.). З 1948 р. — дійсний член АН УРСР. З 1949 р. — керівник Комісії з фізики планет при Астрономічній раді АН СРСР; з 1952 р. — голова Астрономічного комітету АН СРСР. Засновник Харківського планетарію (1957 р.). Депутат Верховної Ради СРСР 4-го — 5-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (1969 р.).

Основні напрями наукової діяльності — дослідження оптичних властивостей Місяця, атмосфер та поверхонь планет. Наукові праці: «Дослідження фізичних умов на Місяці і планетах» (1952); «Результати фотометричних досліджень Місяця і планет на Харківській астрономічній обсерваторії за 40 років» (1957); «Фотографічна фотометрія Марса зі світлофільтрами у 1956 р.» (1959); «Про методи фотографічного фотометрування планет» (1966) та числ. ін.

Відео фільм «Українці в авіації та космонавтиці».