Микола Гребінка

XIX ст.РосіяОбразотворче мистецтво

Гребінка Микола Павлович (1820, хут. Глибокий Яр поблизу с. Короваї Пирятинського пов. Полтавської губ., тепер Гребінківського р-ну Полтавської обл. — 27.09.1880, м. Санкт-Петербург, тепер РФ) — архітектор.

Народився в сім’ї офіцера (молодший брат письменника Є. Гребінки). У 1835—1843 рр. навчався в Імператорській академії мистецтв у м. Санкт-Петербург. Після її закінчення працював помічником архітектора правління 1-го округу шляхів сполучення; з 1847 р. — архітектор при креслярській майстерні правління. З 1852 р. — академік Імператорської академії мистецтв. У 1867 р. переведений на службу до технічно-будівельного комітету Міністерства внутрішніх справ; з 1875 р. — член Особливої комісії з перегляду правил Санкт-Петербурзького будівельного училища. Обирався дійсним членом Санкт-Петербурзького товариства архітекторів, гласним Санкт-Петербурзької міської думи.

Виконав проекти близько 70 споруд у Санкт-Петербурзі та його передмістях, зокрема: собору при Гатчинському палаці (1844), Придворно-служительського дому (1844), прибуткового будинку В. Жукова (1845), будинку торгових лазень В. Жукова (1847), нефів Андріївського собору (1848—1850), особняка Є. Бранденбурга (1849), торгових будівель Щукинського ринку (1850), особняка С. Овсянникова (1852), особняка П. Михєєва (1856), прибуткового будинку М. Руадзе (1856—1857), особняка Є. Княжніна (1857), будівлі управління 1-ї Адміралтейської частини (1860), будівлі Міністерства шляхів сполучення (1861), особняка Г. Єлисєєва (1861—1862), Тихвінської церкви Олександро-Невської лаври (1869—1873), будівлі ремісничих класів Виховного будинку для бідних дітей (1871), будівлі ремісничого училища 1-ї роти Ізмайловського полку (1874), будівлі Єлизаветинської богадільні Єлисєєвих (1874) та числ. ін.

Помер у м. Санкт-Петербург, похований на Смоленському кладовищі.