Олександр Бунге

XIX ст.Росія, Україна, ЕстоніяПриродничі науки

Бунге Олександр Андрійович (24.09.1803, м. Київ — 18.07.1890, м. Дерпт, тепер м. Тарту, Естонія) — російський ботанік, дійсний член Імператорської АН, професор Дерптського університету, один із основоположників географо-морфологічного методу в систематиці рослин.

Народився О. Бунге в дворянській сім’ї. У 1821 р. вступив до Дерптського університету для студіювання медицини та природничих наук. У 1825 р., отримавши ступінь доктора, Олександр Бунге був зобов’язаний відпрацювати на державній службі мінімум п’ять років. Але його вчитель і наставник, відомий ботанік К. Ледебур запросив його взяти участь у науковій експедиції на Алтай. Вчений розпочав дослідження Сибіру та Алтаю.

Загін Бунге досліджував райони передгірського й гірського Алтаю (Зміїногорськ, Коливанська фабрика, Чечулиха, Чуйський степ, Телецьке озеро, р. Кан, Теректинський, Айгулакський та ін. хребти). Результати експедиції О. Бунге відобразив у щоденнику, опублікованому Ледебуром

у книзі «Подорож по Алтайських горах і Джунгарському Киргизькому степу». Після експедиції, за рекомендацією К. Ледебура, Бунге призначено завідувачем лазарету Зміївської копальні у званні доктора 8-го класу. Одночасно продовжує досліджувати природу регіону. У 1829 р. подорожує у верхів’ях р. Катунь. У 1829 р. на Алтаї він зустрів Гумбольдта, за рекомендаціями якого був приписаний Академією наук до духовної місії, що вирушала до Пекіна. У тому ж році, на клопотання президента Академії наук С. Уварова та міністра внутрішніх справ О. Закревського, Бунге призначається до складу місії до Китаю і Монголії. Зібраний матеріал учений описав у своїх наукових працях: «Enumeratio plantarum quas in China boreali collegit» (СПб., 1831) та в «Plantarum Mongolico-Chinensium decas I» (Казань, 1835). У 1832 р. він вдруге, знову за дорученням Академії наук, здійснює експедицію до Східного Алтаю (район р. Чуя). Список зібраних тоді рослин було видано у 1836 р.: ним було описано 366 видів рослин, зокрема 27 взагалі невідомих. Наукові результати досліджень, проведених О. Бунге, частково були опубліковані ним у 1835 р. у «Вчених записках Казанського університету», закордонних наукових виданнях. Велика частина важливих, та не опублікованих матеріалів, зберігається в Російському державному архіві в Санкт-Петербурзі.

У 1833 р. Бунге повернувся до Петербурга, а наступного року був запрошений на кафедру ботаніки в м. Казань. У 1835 р. досліджував Приволзькі степи в Астраханській губернії.

У 1836 р. Олександр Андрійович Бунге обійняв посаду завідувача кафедри ботаніки Дерптського університету в Тарту та директора ботанічного саду, де вперше в Європі виростив багато рослин з Алтаю.
У 1857—1959 рр. приєднався до експедиції, що досліджувала Персію. Через Тифліс, Баку, Каспійське море, Астрабад, Нішапур і Мешхед вирушив до Герат, де в 1858 р. досліджував різні місцевості Персії. У 1859 р. Бунге повернувся через Тегеран і Тифліс у Дерпт. У 1867 р. вийшов у відставку і присвятив себе обробці зібраного матеріалу.
У 1874 р. Олександр Андрійович Бунге взяв участь в ботанічному конгресі у Флоренції. Серед його учнів був Едмунд Русов.
Із інших відомих праць вченого слід назвати «Al. Lehmanni reliquiae botanicae» (СПб., 1851), «Tamaricum species» (Дерпт, 1852), «Anabasearum revisio» (СПб., 1862), «Die Arten der Gattung Cousinia» (СПб., 1865), «Generis Astragali species gerontogeae I і II» (СПб., 1868—1869), «Weite und enge Verbreitungsbezirke einiger Pflanzen» (Дерпт, 1872), «Die Gattung Acantholimon» (СПб., 1873), «Species generis Oxytropis» (СПб., 1874), «Enumeratio Salsolacearum Mongoliae» (СПб., 1879), «Enumeratio Salsolacearum centrasiaticarum» (СПб., 1880), «Pflanzengeogr. Betrachtungen über die Familie der Chenopodieen» (СПб., 1880).
Вчений вважається одним із основоположників географо-морфологічного методу в систематиці рослин.

Посилання: Сытин А. К. Александр Андреевич Бунге / Отв. ред. Р. В. Камелин. — М.: Наука, 2006. — ISBN 5-02-035310—8. Энциклопедический словарь Ф. Брокгауза и И. Ефрона.