Михайло Балудянський

XIX ст.Росія, Словаччина, РумуніяРекторРектори

Балудянський (Балуг’янський) Михайло Андрійович (26.09.1769, с. Верхня Ольшава на Західному Закарпатті, тепер Словаччина — 03.04.1847, м. Санкт-Петербург, Росія) — перший ректор Санкт-Петербурзького уіверситету. Вчений-правознавець, економіст, педагог, громадський діяч.

Михайло Андрійович Балудянський походив із сім’ї закарпатських укранців-русинів. Отримавши початкову освіту і виявивши неабиякі здібності до наук, залишив рідний край, щоб продовжити навчання. У Чехії він здобув фах філософа, в Австрії — юриста. З 1789 р. викладав в Угорській юридичній академії у м. Надьварад (нині — м. Орадя, Румунія). З 1797 р. — доктор права Будапештського університету.

У 1804 р., відгукнувшись на запрошення з Росії, прибув до Санкт-Петербурга. Спочатку обіймав посаду професора кафедри політичної економії Головного педагогічного інституту, згодом перетвореного на Санкт-Петербурзький університет. На альтернативній основі М. Балудянського обрали першим ректором цього навчального закладу (1819). Серед його численних вихованців — академік Петербурзької академії наук К. Арсеньєв, відомий своїми дослідженнями в галузі економічної географії.

У Росії М. Балудянського шанували як висококваліфікованого правника та економіста. «Вельми доброю головою» називав закарпатського вченого російський державний діяч М. Сперанський. Він залучив М. Балудянського до роботи Законодавчої комісії, яка займалась кодифікацією законів Російської імперії, і той став одним із головних виконавців цього масштабного проекту. Пізніше, внаслідок репресій царського уряду проти професорів, які підтримували ліберала М. Сперанського, він добровільно склав із себе обов’язки ректора. За активної участі Балудянського підготовлено й видано 15 томів Повного зібрання законів і Зводу військових постанов. Він — автор значної кількості проектів, записок з адміністративного права, фінансів, аграрних відносин, місцевого управління (критикував феодально-кріпосницькі відносини й обгрунтував необхідність ревформ) і наукових праць. Ще працюючи в м. Надьварад, М. Балудянський увійшов до складу таємної організації «Товариство свободи й рівності», метою якої було встановлення федеративного устрою, скасування кріпацтва на теренах Австрійської імперії, у тому числі й на Закарпатті. Після переїзду до Петербурга він підтримував через угорських друзів зв’язки із земляками, насамперед з мукачівським єпископом, просвітителем В. Поповичем. Надсилав різноманітну літературу, періодичні видання. Активно сприяв залученню здібної молоді до науково-дослідницької та викладацької діяльності в Росії. За ініціативи Балудянського «Журнал Министерства народного просвещения» систематично друкував переклади з німецьких, польських журналів, оригінальні статті про культуру й етнографію Закарпаття. Він неодноразово звертався до властей за дозволом відвідати батьківщину, але кожного разу під різними приводами йому було у цьому відмовлено.

ПОСИЛАННЯ:

НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.: ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т.1. — С. 142—143.