Микола Леонтович

XX ст.УкраїнаМузика

Леонтович Микола Дмитрович (1877, с. Cелевинці на Поділлі, тепер с. Монастирок Немирівського р-ну Вінницької обл. — 1921, с. Марківка Терлицького р-ну Вінницької обл.) — композитор, хоровий диригент, педагог, музично-просвітницький діяч.

Народився в сім’ї священика. Загальну освіту здобув спочатку в духовній школі, а потім у духовній семінарії в Кам’янці-Подільському, після закінчення семінарії у 1899 р. вчителював у с. Чукові на Поділлі, де створив учнівський симфонічний ансамбль. З 1902 р. викладав музику вцерковно-учительській школі у м. Вінниці. У 1903—1904 рр. відвідував заняття в Петербурзькій Придворній капелі; після її закінчення отримав звання регента і працював учителем залізничної школи на станції Гришине на Донеччині, там організував хор робітників-залізничників. За участь у революційному русі в 1905 р. був змушений повернутися на Поділля, де вчителював у єпархіальному жіночому училищі в м. Тульчин. З 1909 р. консультувався в Б. Яворського в Москві, пізніше в Києві. У 1917 р. переїхав до Києва, був організатором Першої української державної капели, з 1919 р. викладав у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка. Тоді ж був обраний до складу Всеукраїнської православної церковної ради, керував її хором. Під час окупації Києва білогвардійськими військовими частинами знову виїхав до м. Тульчина, де керував армійською самодіяльністю. Загинув від пострілу невідомого злочинця в с. Марківці, де й похований.

Як композитор відзначився насамперед обробками українських народних пісень для мішаного хору, яких здійснив близько 200 («Щедрик», «Над річкою бережком», «Пряля», «Женчичок-бренчичок», «Козака несуть», «Дударик», «Мала мати одну дочку», «Піють півні», «Зашуміла ліщинонька», «Ой, з-за гори кам’яної» та ін.), які відзначаються розмаїтим багатоголоссям та варіаційністю, творчим засвоєнням традицій українського народного співу, дбайливим ставленням до мелодики і ритміки фольклорних першоджерел. Здійснював також обробки популярних революційних пісень початку XX ст. («Варшав’янка», «Ми ковалі» та ін.), створив 4 оригінальні хорові композиції на слова Г. Чупринки та інших поетів («Легенда», «Моя пісня», «Літні тони», «Льодолом»), ряд творів духовної музики («Літургія Івана Златоуста», кант «Ой, зійшла зоря», 1919, та ін.). У 1919 р. почав працювати над оперою «На русалчин великдень» за казкою Б. Грінченка, що лишилася незакінченою (оперу пізніше завершив М. Cкорик; перша вистава відбулася в Києві у 1977 р.).